Феномен прихильності львів’ян до Ющенка важко збагнути — ніби він і не галичанин, ніби й Президент він із префіксом «екс», а в першому турі виборів саме В. Ю. набрав у місті Лева найбільше голосів. І позавчора надвечір у залі Театру імені Заньковецької на зустрічі з «помаранчевим» лідером не було вільного місця. Інтелігенція зустріла голову «Нашої України» скандуванням «Ю–щен–ко!».

Відкрили ж «заньківчанські» вечори, присвячені Тарасові Шевченку, віршем Кобзаря з пророчими рядками з «та не однаково мені, як Україну злії люде, розпнуть, лукаві, і в огні її окреденую збудять, ох, не однаково мені».

Хоча проговорено було безліч політичних та історичних питань, але відпускати Ющенка галичани не хотіли. Водночас прагнули, аби він ішов на барикади.

Москва стурбована — новопризначений Президент України не виконує покладених на нього сподівань. Власне, сподівання не такі й великі — судячи з виразу неймовірної огиди, яким на дві голови вищого «молодшого брата» зустрічав Володимир Путін, від Януковича в Кремлі нічого приємного не чекають. Але й «самоуправства» терпіти не збираються. А тут нібито ж уже «свій» господар України, бачте, поїхав у Канів і мав там нахабство ляпнути щось на кшталт того, що й за його президентства українська мова залишатиметься єдиною державною.

Фінальний відрізок забігу за владою Партія регіонів подолала блискавично. У вівторок Рада дозволила формувати коаліцію «тушками», у середу Янукович підписав відповідний закон, а вже вчора у парламенті було оголошено про нову більшість, відтак призначено й новий склад уряду.

Главою уряду став Микола Азаров — уродженець Росії, людина, яка за 25 років перебування в Україні не вивчила державної мови. За призначення Миколи Яновича Прем’єр–міністром учора проголосували 242 народні депутати. Майже всі вони стали членами коаліції «Стабільність і реформи».