Найбільший попит на «Кобзар» — у школярів. (Фото Андрія СВИРИДОВСЬКОГО.)
Виданий уперше 1840 року в Санкт–Петербурзі, «Кобзар» зазнав чимало як перевидань, так і змін: поширенню найвідомішої української книги перешкоджали суворі заборони й цензурні переслідування, тексти багатьох віршів спотворювали, фальсифікували редактори й видавці. За радянських часів «ляські» часто заміняли на «панські», з масових видань вилучали «незручні» поезії, зокрема присвячені Богданові Хмельницькому. «У вірші «Чигрине, Чигрине» в рядку «За що скородили списами московські ребра» слово «московські» заміняли на «татарські». Однак найбільше викривлень було у коментарях до творів Шевченка, що писали ідеологічно заангажовані літературознавці», — розповідає начальник відділу шевченкознавства Інституту літератури ім. Шевченка НАН України Валерія Смілянська. Найреволюційніші поезії «Кобзаря» друкувалися за кордоном та поширювалися в УРСР нелегально.
Твори, що увійшли до шевченківської збірки, стали найціннішим літературним надбанням української нації. Вірші «Кобзаря» переклали більш як на сто мов світу, а відповісти, скільки іноземних, ба навіть українських видань «Кобзаря» існує сьогодні, не можуть точно навіть досвідчені шевченкознавці.
Нинішній текст Кобзаря все ж не такий, як 170 років тому. Досить сказати, що нині державна українська мова має усталений правопис, про який годі було мріяти в позаминулому столітті. Втім науковці зробили все, аби мінімізувати різницю між прижиттєвим виданням «Кобзаря» та нинішнім. «Немає підстав говорити, що хтось сьогодні перекручує Шевченка, — переконує в розмові з «УМ» провідний науковець відділу шевченкознавства Інституту літератури Роксана Харчук. — Сьогодні «Кобзар» є близьким до ідеалу».
Кореспонденти «УМ» вирішили дізнатися, як продається «ідеальний» «Кобзар», і пройшлися по книгарнях Києва.
Виявилося, що майже в кожній книгарні є по сім–вісім різних видань цієї книги, а в деяких можна нарахувати й до чотирнадцяти (!) «Кобзарів» на будь–який смак та аудиторію. Від захалявних книжечок до величезних фоліантів, «Кобзарі» сьогодні довго не залежуються на полицях книгарень, — запевняють продавці. Навіть в еру «Гаррі Поттера» magnum opus Тараса Шевченка привертає не меншу увагу. «Зазвичай цю книжку купують школярі, бо ж кожен рік «Кобзар» проходять у школі, — розповіла «УМ» продавець однієї зі столичних книгарень Даша. — За тиждень купують в середньому дві книжки».
В іншому книжковому магазині, куди зайшов кореспондент «УМ», одного разу скупили цілу партію «Кобзарів». Як розповіли продавці–консультанти, книжки повезли у щойно збудований сільський клуб.
У книгарнях ціни на різні видання «Кобзаря» коливаються в середньому від 20 до 450 гривень.
Найновіші «Кобзарі» — видані 2009 року. Їх випускає чи не кожне друге українське видавництво. Адже «Кобзар» завжди залишиться популярним, особливо серед шкільної аудиторії, для якої підготували спеціальні видання. Для прикладу, «Кобзар» Шевченка од видавництва «Велес», «Тарас Шевченко — дітям» від «Апріорі». У книзі — коротка розповідь про поезії, кольорові ілюстрації та власне твори. А от повні великі зібрання — із символічними ілюстраціями, з тисненими позолоченими літерами у твердій палітурці — найчастіше беруть у подарунок.
«Наш «Кобзар» накладом 5 тисяч примірників спеціально скорочений під шкільну програму, — розповіла «УМ» директор видавництва «Велес» Марта Преварська. — За рік ми продали близько двох тисяч «Кобзарів»». Як зазначила співрозмовниця «УМ», на цю книгу — помірний попит, але продається вона завжди, на відміну од тимчасових «хітів».
Ексклюзивне видання «Кобзаря» у 17 примірниках торік випустив видавничий дім «Андрій». Ідеться про «Другого Кобзаря» Тараса Шевченка — збірку творів, створену у 1844 році друзями Тараса Шевченка — художниками Михайлом Башиловим та Яковом Дебальманом. Тарас Григорович так мріяв побачити її видрукуваною ще за свого життя. Втім у 1847–му поета заарештували, а його дітище — конфіскували. Тож понад півтора століття рукопис пролежав у архівах, зокрема зберігався в Інституті літератури ім. Шевченка.
Видання «Андрія» відразу стало раритетом: шкіряна обкладинка, високоякісний папір, вартісні старовинні технології виготовлення, срібні застібки та золоті пряжки. «Другий Кобзар» має всі шанси стати найдорожчим виданням «Кобзаря», втім у видавництві ціну на книгу не розголошують. «У нас ще залишилось 16 примірників. Щоб його придбати, треба сплатити благодійний внесок у 1500 доларів США. Ці кошти підуть на друк нових «Кобзарів», які ми поширимо по бібліотеках міста», — розповіли «УМ» у видавничому домі «Андрій».
Унікальний «Кобзар» два роки тому представила і кафедра книжкової графіки та дизайну друкованої продукції Української академії друкарства. Максимально поєднавши поетичне Шевченкове слово з його малярськими та графічними роботами, організатори підготували потужне альбомне видання, яке має серйозну наукову основу. Самобутність книги також у тому, що спеціально під неї розробили новий український шрифт під назвою «Нарис».
Примірники собівартістю 500 доларів (палітурка з натуральної шкіри, ручне тиснення, чудовий папір) свого часу замовила Київська ювелірна фабрика, яка мала намір дарувати такий «Кобзар» найвищим державним особам України та VIP–персонам.
«У нас залишилось чотири чи п’ять примірників старого видання. Але нещодавно ми перевидали цей «Кобзар», його вартість — 600 доларів, він суттєво доповнений і поліпшений», — зазначив «УМ» один з організаторів проекту Ярослав Куць.
«Кобзарем» торгують і через інтернет. За електронну версію творів Тараса Шевченка правлять близько 50 гривень. Втім, як розповіли «УМ» в одному із столичних книжкових інтернет–магазинів, такі електронні книги наразі не користуються попитом. Люди просто не звикли купувати інформацію, адже в інтернеті можна безплатно скачати «Кобзаря».
Поки видавництва наввипередки штампують «Кобзарів» різної ціни та якості, фахівці розмежовують вдалі та погані видання. «Мушу сказати, що «Кобзар» видавництва «Просвіта» — просто жахливе видання! Поезії надруковані по дві колонки на сторінку. Книжки харківських видавництв також не витримують будь–якої критики — вони розвалюються просто в руках, — перераховує шевченкознавець з Інституту літератури Роксана Харчук. — Потрібно, щоб «Кобзар» став більш доступним, цікавим, з коментарями, функціональним... Варто було б випустити кишенькові «Кобзарі», схожі на ті, що видавали в 60–х роках. Я, наприклад, таким виданням і досі користуюсь».
Остап Ступка,
актор, заслужений артист України:
— Я переконаний, що в кожній хаті має бути «Кобзар» Шевченка. Ось у мене вдома багато видань «Кобзаря». Частину книг подарували, частину — купив сам. Ще є «Кобзарі» у батьків. Мушу зізнатись, поезію Тараса Григоровича напам`ять не перекажу, але в «Кобзар» заглядаю часто.
Віктор Бронюк,
співак, фронтмен гурту «ТІК»:
— Звичайно, в мене вдома є «Кобзар». Більше того, маю цілих два примірники — один подарували батьки, один — мій. Безумовно, коли є час, я перечитую Швченкові поезії. Я люблю творчість Тараса Григоровича.
Андрій Парубій,
народний депутат від фракції «НУНС»:
— У мене є сім примірників «Кобзаря». Вперше «Кобзар» із домашньої колекції прочитав ще дитиною. Батько розповідав, що в ньому було багато виправлень та змін ще за радянської влади, тож я взявся за пошуки видання ще до «совітів», наближеного до оригіналу. І знайшов. У мене є також три нові видання «Кобзаря», які мені подарували. Мушу сказати, що твори Тараса Григоровича будуть доти актуальними, доки актуальна сама Україна.
У серпнi 1929 року Київська єдина трудова школа №79 готувалася до нового навчального року. Викладачi юрмилися бiля учительської, весело розглядаючи один одного. То була щаслива серпнева пора, коли тривала вiдпустка налила тiло мiцнiстю та здоров’ям, коли буденна рiч, до якої в серединi року поставишся цiлком серйозно, тепер здатна викликати веселий, нiчим, до речi, не обумовлений смiх. >>
Трагедія на Чорнобильській станції сталась у ніч iз 25 на 26 квітня 1986 року. У результаті радіоактивними елементами було забруднено 150 тисяч квадратних кілометрів територій, постраждало близько п’яти мільйонів людей... >>
Великий поет Тарас Григорович Шевченко завжди був на боці знедолених. Співчуття до них, нетерпимість до насильства, жорстокості, несправедливості, приниження людської гідності було властивістю його душі. У цьому плані показовим є і ставлення Кобзаря до «братів наших менших». >>
Із перших днів Революції гідності жінки поводилися не менш активно, аніж чоловіки: готували на польовій кухні; допомагали пораненим; носили дрова, шини та бруківку; патрулювали райони Києва. Під час протестів жінки ставали на лінію вогню і пліч-о-опліч iз чоловіками виборювали свободу та можливість жити в європейській демократичній країні. >>
«Майдан по-звірячому зачистили. Десятки поранених. Десятки затриманих. Такого Україна ще не бачила», — так о п’ятій ранку депутат Андрій Шевченко повідомив про незаконну акцію силовиків проти учасників Євромайдану. >>
«Зустрічаємось о 22:30 під монументом Незалежності. Вдягайтесь тепло, беріть парасолі, чай, каву, хороший настрій та друзів», — із цього повідомлення журналіста Мустафи Найєма у «Фейсбуці» два роки тому розпочався Євромайдан. Тієї ночі у центрі української столиці зібралося близько тисячі людей, а вже наступного дня подібні акції пройшли чи не в кожному обласному центрі країни. >>
