Із 1952 року на зимових Олімпійських іграх країна–господар не здобувала першості за кількістю завойованих золотих нагород. 58 років тому в Осло тріумфувала збірна Норвегії, повторивши аналогічний успіх команди США 1932 року. І ось нарешті до цієї когорти додалася Канада. Збірна Країни Кленового Листя хоч і має лише третій показник на Іграх–2010 за кількістю медалей усіх ґатунків, але назбирала найбільше «білого» «золота».

Нарешті після зимової перерви українські вболівальники знову можуть спостерігати за вітчизняною елітною лігою. І радість від цього факту навряд чи переб’є навіть «весняна» якість футболу, який клуби продемонстрували на минулих вихідних. Тішить той факт, що команди грали на більш–менш хороших, як для цієї пори року, полях; на якість газону нарікали хіба тренери в Ужгороді. Схоже, українська прем’єр–ліга потроху починає більше відповідати своїй гучній назві.

Єдиний гол поставив крапку в боротьбі за «бронзу» фінального турніру Кубка європейських чемпіонок з індорхокею (зальний варіант хокею на траві) — і стало зрозумілим, що призове місце здобувають не українки, а голландки. Обидві команди грали від оборони, і ні «Кампонг», ні «Сумчанка» в основний час не забили жодного м’яча. Овертайм виявився більш щасливим для «Кампонга». Дехто з наших дівчат ледь стримував сльози, — не пощастило...

Дива не сталося — в останній уїк–енд «білої» Олімпіади у Ванкувері ніхто з наших спортсменів до п’єдесталу не підійшов навіть на відстань пострілу. Точніше, навіть кількох пострілів. Це якщо брати до уваги, що найвищим за ці дні виявилося восьме місце біатлоністів в естафеті. Вдруге за 16 років виступів незалежною дер­жавою — на п’яти Іграх — Україна залишилася без медалей. Тепер спортсменам, тренерам, фахівцям, чиновникам і вболівальникам належить оцінить такий результат — провал це чи, радше, закономірність.