Мохаммед Ель–Барадеї. (Фото з сайту Quotewords.com.)
Тиждень тому після 12 років роботи у Відні на чолі Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) тепер уже колишній його голова Мохаммед Ель–Барадеї повернувся на батьківщину, до Єгипту. Всупереч забороні на масові зібрання в аеропорту Каїра його зустрічали більше тисячі активістів єгипетської політичної опозиції, одягнених у футболки із зображенням усміхненого обличчя свого видатного співвітчизника. Поряд із «нейтральними» плакатами «Ласкаво просимо, Ель–Барадеї!» у руках зустрічальників можна було помітити гасла, які значно чіткіше пояснювали причину збудженого очікування натовпу: «Ми прагнемо змін!» і «Так, Ель–Барадеї — на президента!».
Влада найбільшої країни арабського світу серйозно стурбована поверненням у країну такої потужної фігури, здатної об’єднати довкола себе розрізнену опозицію. І якщо досі наближені до чинного президента Хосні Мубарака коментатори показово демонстрували дещо зневажливе ставлення до політичних перспектив Ель–Барадеї на батьківщині — мовляв, він надто довго жив за межами Єгипту і «випав із контексту», то після тріумфальної зустрічі в аеропорту Каїр стривожився не на жарт. І недарма: позавчора увечері близько 30 опозиційних єгипетських політиків погодилися разом зі своїми політичними силами увійти до коаліції на чолі з високим «поверненцем». У тому, що приїзд Ель–Барадеї створив серйозну загрозу для чинного владного режиму, відпали останні сумніви.
Ще минулого року Мохаммед Ель–Барадеї не виключав своєї участі у виборах президента Єгипту — за умови, що вони будуть вільними і відбудуться під наглядом судової системи та міжнародної спільноти. 67–річний дипломат і вчений зі світовим іменем, лауреат Нобелівської премії Миру за 2005 рік, Ель–Барадеї має всі шанси зібрати в кулак розрізнені і поки що досить слабкі опозиційні сили. Їм дуже бракувало сильної об’єднавчої постаті, яка змогла б гідно протистояти кандидатові від влади на президентських виборах 2011 року. Щоправда, ні тоді, в аеропорту, ні в наступні дні після повернення на батьківщину Ель–Барадеї однозначно не заявив про свої президентські амбіції. Але його подальші кроки підтвердили, що очікування спраглих до зміни влади єгиптян мають під собою цілком реальне підґрунтя.
В опозиційній налаштованості Ель–Барадеї до авторитарної влади Єгипту сумніватися не доводиться. Про це свідчить уже той факт, що впродовж 12 років перебування на чолі одного з найвпливовіших міжнародних підрозділів ООН, яким є МАГАТЕ, Мохаммед жодного разу не навідався на батьківщину. Найвідоміший із єгиптян на міжнародній політичній арені, він також жодного разу не зустрічався з президентом Єгипту Хосні Мубараком.
81–річний Мубарак незмінно править країною з 1981 року — в усій новітній історії Єгипту довше при владі перебував тільки Мохаммед Алі Паша в ХІХ сторіччі. Мубарак ще не повідомив, чи балотуватиметься у президенти вшосте. Але так чи інакше, владу він випускати з рук не збирається: на думку більшості єгиптян, старий президент готує в наступники сина Гамаля.
Аби не дозволити нікому стати на заваді реалізації такого сценарію, пропрезидентські Народні збори (парламент) та уряд удалися до серії політичних маніпуляцій. 2005 та 2007 року парламент вніс до Конституції низку змін, завдяки яким у Єгипті вперше після приходу до влади Мубарака стало можливе проведення «справжніх» президентських виборів із кількома кандидатами. Досі їх заміняли всенародні плебісцити з єдиним претендентом на президентське крісло — незмінним переможцем у боротьбі за електоральні симпатії із самим собою Хосні Мубараком.
Здавалося б, беззаперечний поступ у бік демократії. Однак паралельно у виборче законодавство внесли положення, згідно з яким кандидат у президенти повинен бути членом однієї з визнаних законом політичних партій або висуванцем парламенту чи місцевих органів влади. Оскільки всі владні структури повністю окуповані членами правлячої Національно–демократичної партії, а більшість опозиційних політичних сил працює у напівлегальному стані, фактично дорога відкрита лише висуванцю з президентського табору. Втім, як зазначають оглядачі, Ель–Барадеї все ж може спробувати обійти цю перепону, якщо очолить одну з легітимних партій або створить власну політичну силу і разом із нею піде на парламентські вибори, які відбудуться наприкінці цього року.
Власне, він уже зробив перший крок у цьому напрямі. У середу екс–голова МАГАТЕ заявив про намір створити політичний рух «Коаліція за зміни», метою якого, зокрема, буде конституційна реформа. «99 відсотків населення Єгипту хочуть змін, — заявив Ель–Барадеї. — Багаті чи бідні, молоді чи старі — всі вони переконані в тому, що країні терміново потрібні зміни. Мене турбує доля нашого народу, майбутнє наших дітей. Я хочу скерувати Єгипет на шлях демократії».
Про свою готовність увійти до ель–барадеївської коаліції вже заявили чимало опозиційних сил, хоча найбільша з них — «Брати–мусульмани» — поки що відмовилася підтримати «блудного сина» Єгипту. Але більшість незадоволених режимом Мубарака політиків та опозиційна преса зустріли рішення Ель–Барадеї оваціями. Як символ і надію на демократичні зміни в єгипетському суспільстві нобелівського лауреата підтримують і відомі вчені та письменники. Хоча в Єгипті симпатизувати опозиції досить небезпечно, адже інакодумці в найбільшій за кількістю населення країні арабського світу зазнають переслідувань і нерідко потрапляють за ґрати.
У популярному інтернет–сервісі Facebook під закликом до Ель–Барадеї висунути свою кандидатуру в президенти поставили підписи вже більше 114 тисяч користувачів.
Сам Ель–Барадеї, як чоловік мудрий і не обтяжений «комплексом месії», до загального захоплення ставиться досить помірковано. «Мені не хотілося б, щоб мене сприймали як спасителя. Бо це не демократія. Але що таке демократія, народ просто не розуміє, очікуючи, що її зможе принести країні одна людина», — наголосив політик.
Поки оптимісти покладають на Ель–Барадеї великі надії, скептики не виключають іншого розвитку подій. Зокрема, деякі аналітики прогнозують, що влада зробить спробу «спалити» шанованого «поверненця», запропонувавши йому посаду міністра закордонних справ чи навіть прем’єр–міністра Єгипту. Увійшовши до уряду, Ель–Барадеї автоматично послабить свої позиції серед прихильників змін. Якщо ж утримається від такої спокуси, то влада зробить усе, аби зменшити його шанси на перемогу в президентських виборах.
А він, швидше за все, таки утримається і наступного року кине виклик Мубараку чи його ставленикові. На третій день після повернення у тригодинному інтерв’ю приватному каїрському супутниковому телеканалу Dream TV Ель–Барадеї заявив, що Єгипет перебуває «на дні міжнародної спільноти» й за рівнем інновацій та технологій безнадійно відстав навіть від маленьких країн на кшталт сусіднього Ізраїлю. А все «через корупцію та хаос в економічному управлінні, які держава не може подолати навіть через шість десятиріч після падіння монархії». Такої відвертої констатації невтішного стану речей єгиптяни з власних електронних ЗМІ не чули вже давно.
Але чи всі хочуть таке чути? Попри слова Ель–Барадеї про 99 відсотків спраглих до змін, за Хосні Мубарака регулярно голосує понад 80 відсотків єгиптян. І це не лише данина адмінресурсу. Попри те, що 42 відсотки громадян Єгипту живуть за межею бідності, а в країні регулярно відбуваються страйки робітників, довіра до президента й уряду залишається дуже високою, чому активно сприяє владна пропаганда. Провладні ЗМІ регулярно нагадують народові, що Мубарак залучив до Єгипту мільярди доларів інвестицій, і починаючи з 2005 року єгипетська економіка щороку зростає не менше ніж на 6 відсотків. І навіть спостерігаючи зірки крізь діряві стелі, мешканці жалюгідних халупок біля смітників щиро вірять у те, що без Мубарака подбати про них буде нікому.
Ель–Барадеї преса активно називає зрадником, чужинцем та американським агентом, що також не може не позначитися на ставленні до нього певної частини населення. Хоча Америка шанованого у міжнародній спільноті дипломата якраз не надто підтримує. Попри антидемократичну сутність єгипетського режиму та культ особи Мубарака, США це наразі влаштовує. Боротьба за утвердження демократії — це лише красиві слова. А на ділі Мубарак залишається відданим союзником Вашингтона на Близькому Сході.
Мохаммед Мустафа Ель–Барадеї
Народився в Каїрі 17 червня 1942 р. у сім’ї прокурора, який опонував тодішньому президентові Єгипту Нассеру як прибічник встановлення демократії, незалежної судової системи та вільної преси.
У 1962 р. закінчив юридичний факультет Каїрського університету, далі навчався і захистив докторську дисертацію в університетах Женеви та Нью–Йорка.
У 1964 р. почав дипломатичну кар’єру в МЗС Єгипту, працював у постійній місії своєї країни при ООН у Нью–Йорку. З 1980 р. — у відділі правничих та навчальних програм ООН; у 1981—1987 рр. паралельно викладав міжнародне право у Правничій школі Нью–Йоркського університету.
З 1984 р. — робота в Міжнародній агенції з атомної енергетики. У грудні 1997 р. очолив МАГАТЕ, у 2001 та 2005 рр. був переобраний. Минулого року відмовився балотуватися на четвертий термін. На посаді завжди відзначався незалежною позицією, тому не завжди був у добрих відносинах із США, Ізраїлем тощо.
2005 р. як голова МАГАТЕ отримав Нобелівську премію миру «за зусилля щодо запобігання використанню атомної енергії з воєнною метою і забезпечення її застосування у мирних цілях у максимально безпечних умовах».
Одружений, має двох дорослих дітей. Дочка Лейла — правник, разом із чоловіком мешкає в Лондоні; син Мустафа — директор телестудії.
Російські активісти активно вивчають «матбазу» масових протистоянь із правоохоронцями: щити, балаклави, коктейлі Молотова... За прикладами, благо, далеко ходити не треба: поряд, якихось шість сотень кілометрів, — Україна, де досвідчені товариші покажуть, навчать, передадуть досвід. >>
Лідер партії «Зміна» (Zmiana) Матеуш Піскорський не знав, що його партію фінансували російські спецслужби — така лінія захисту польського політика, заарештованого у Польщі за шпигунство та поширення антиукраїнських настроїв. Прокуратура і Агенція внутрішньої безпеки стверджують, що все було саме навпаки. >>
На тлі низького безробіття та великої кількості вакансій чеський уряд започаткував нову державну програму запрошення іноземних фахівців, повідомляє «Радіо «Свобода». Ідеться передусім про кваліфіковану робочу силу, яка зможе закрити прогалини на чеському ринку праці, а головним джерелом таких фахівців чехи бачать Україну. >>
Міністри фінансів країн єврозони та представники Міжнародного валютного фонду після 11-годинних переговорів у Брюсселі домовилися вчора про новий транш допомоги для Греції в 11,5 млрд. доларів (10,3 млрд. євро) та реструктуризацію боргу, повідомляє Бі-Бі-Сі. >>
