Один росіянин вартий двох американців?

      Як уже повідомляла «УМ», звільнений з пермського клубу «Урал-Грейт» атакуючий захисник Сергій Чикалкін несподівано знайшов притулок у БК «Київ». Клуб Олександра Волкова придбав російську зірку на час ігор «плей-оф» національного чемпіонату, не полишаючи надії завоювати «золото» цьогорічної української першості.

      Колишній гравець «Урал-Грейту» вже знайомий українським уболівальникам. Це йому, переможцеві конкурсу триочкових кидків на шоу «Всіх зірок» Євроліги ФІБА, нещодавно аплодував переповнений київський Палац спорту. Але анкету Чикалкіна навести варто.

      Народився 11 грудня 1975 року в Самарі. Зріст — 196 см, вага — 98 кг. Грав у клубах: «Самара» (1994/98), «Автодор» (1998/99), «Урал-Грейт» (1999/01 та 2003/04), «Бенеттон», Італія (2001/02), УНІКС (2002/03). Брав участь у Олімпіаді-2000 й чемпіонаті Європи-2001.

      На прес-конференції з приводу початку виступів за «Київ» один із найкращих російських баскетболістів заявив: «Хоча мене витурили, але мене й придбали. І я доведу свою корисність київській команді». У цей час дружина Чикалкіна Ольга та їхня маленька донька скромно сиділи на стільцях позаду й чекали, коли глава сім'ї закінчить розмову з журналістами. Їм, до речі, клуб надав у користування трикімнатну квартиру та автомобіль.

      Другий тренер «Києва» Віктор Бережний роз'яснив ситуацію з контрактом росіянина:

      — Вважаю, що Сергій посилив би будь-який клуб Європи. Адже він упродовж кількох сезонів демонструє стабільну гру, закидає триочкові з більш ніж сорокавідсотковою результативністю. Наше рішення пов'язано також і з тим, що контракти з американцями Джоном Сілістендом та Стівеном Гудрічем були укладені лише до ігор «плей-оф» чемпіонату України, і ми вирішили замінити їх поки на Сергія Чикалкіна.

      — Після звільнення з «Урал-Грейту», — слово бере сам новачок, — я одразу отримав запрошення з Іспанії та Франції, а відтак і БК «Київ» запропонував контракт. Відповідь мала надійти за кілька днів. Ми поміркували й вирішили: Київ — це найвідоміше і найспокійніше місце, адже я знаю тренера Ренато Паскуалі, я знаю клуб, я знаю зірок, котрі грають тут.

      — Сергію, які ваші плани на майбутнє?

      — Гадаю, що спочатку треба перемогти в чемпіонаті України, а вже потім дивитись, де продовжувати грати. За інформацією, яку я отримав, «Київ» має серйозні фінансові вливання, прагне перемагати й підвищувати свій рівень.

      — Сергію, а ви уявляєте собі рівень українського чемпіонату?

      — Якщо відверто, не зовсім. Але я налаштований на перше місце.

       — А як сприйняла баскетбольна Росія ваш перехід до українського клубу?

      — Це, мабуть, була найбільш неочікувана новина, яка могла б бути в баскетбольній Росії. Для мене «Урал-Грейт» — як поштовх у велике життя. Моє звільнення сприймають як сенсацію, як повне безглуздя.

      — Готовний тренер «Урал-Грейту» Сергій Бєлов розповів, що саме спричинило ваше звільнення: розрив стався нібито через непримиренний, складний характер Чикалкіна, котрий заважав розкритися іншим гравцям...

      — Перші сезони, котрі я провів у цій команді, стали, напевно, для мене найкращими. У нас тоді були прекрасні стосунки. Коли я грав за «Бенеттон» одразу після «Урал-Грейту», то оцінки щодо мене різко змінилися, причому не в найкращий бік. І те, що тепер говорить Бєлов, досить прогнозовано. Мені здається, він уже ніколи не скаже доброго слова про мене. Коли людина непотрібна команді, якщо вона з якихось причин не подобається тренерові, так говоритимуть про будь-кого.

      — Ви вже працювали з Ренато Паскуалі в «Бенеттоні», тому знайомі з його манерою тренувань...

      — Він був там другим тренером. Він відзначається величезною базою знань про баскетбол. Мабуть, Паскуалі — один із найсильніших тренерів з індивідуальної гри.