Кров. Цвіт. Визнання

«На Аскольдовій могилі поховали їх...» — ця поезія Павла Тичини тривалий час була чи не єдиним потаємно–доступним нагадуванням про молодь, що вийшла захистити Київ у січні 1918–го. Учора акція пам’яті полеглих молодих вояків УНР об’єднала в столиці Президента Віктора Ющенка і Прем’єр–міністра Юлію Тимошенко. Вперше за тривалий час вони не лише брали участь в одному офіційному заході, а й перекинулися кількома словами.

Це було вранці. Над могилою крутянців на Аскольдовій могилі священики відслужили панахиду. Лідери держави поклали до хреста квіти. Крім Ющенка й Тимошенко, вшанувати героїв прийшли секретар РНБО Раїса Богатирьова, голова секретаріату Президента Віра Ульянченко, міністр закордонних справ Петро Порошенко, його попередник, а нині перший заступник секретаря Радбезу Володимир Огризко, інші представники влади. Голови ВР Литвина не було, київську владу представляв перший заступник голови КМДА Анатолій Голубченко. Солдати відсалютували на честь полеглих, військовий оркестр зіграв українські марші.

«Згадаймо доблесть молодих людей, які десятки років перед нами мріяли і боролися за сильну Українську дер­жаву. Їхній подвиг — це наші святощі, єдині й нероздільні для всіх, хто живе на українській землі, — закликав Президент із нагоди Дня пам’яті героїв Крут. — Повертаймося до своїх основ і вчімося після всіх минулих випробувань жити як одна велика й сучасна нація, що має власну історію, поважає себе і здатна досягти найвищих цілей».

Юлія Тимошенко підтримала Президента, зазначивши, що «ми повинні робити висновки з нашої історії і не допускати більше нічого подібного».

Вона так відповіла журналістам на запитання, про що вона встигла переговорити з Віктором Ющенком, коли йшли покладати квіти до пам’ятника: «Ми говорили про ризики, які постали перед Україною через 18 років після здобуття нею незалежності. І що знову чергові вибори призводять до того, що може прийти до влади антиукраїнська кліка, яка просто перекреслить всі роки становлення незалежності, зміцнення України». «Коли є єдність — є майбутнє у держави, коли немає єдності — держава завжди втрачала», — каже Юлія Тимошенко, зацікавлена перед другим туром виборів у голосах прихильників Ющенка. За її словами, вона висловила главі держави свою позицію щодо потреби об’єднання «демократичних сил».

Попередній голова уряду Юрій Єхануров пишається тим, що приходить до могили крутянців щороку. Після заходів на Аскольдовій могилі він поїхав до Літок неподалік Києва, де поховано 21 учасника бою під Крутами — вони дали там свій останній бій. «Це ще одне наше святе місце», — каже Єхануров.

У коментарі «УМ» він розповів, що в секретаріаті Президента саме готується проект указу про дні військової звитяги. У ньому серед державних свят буде відзначена і битва під Крутами. На питання, чи наступного року ця дата відзначатиметься на державному рівні, виходячи з нинішніх політичних реалій, пан Єхануров відповів: «На це слід надіятися». У свою чергу, шістдесятник Євген Сверстюк, теж присутній на Аскольдовій могилі, висловив інший прогноз: наступного року День пам’яті героїв Крут на офіційному рівні навряд чи відзначатиметься — у влади бракуватиме на це часу.

Учора ж побачив світ указ Президента Ющенка, датований 28 січня. Цей акт — із тієї ж резонансної серії, що й минуле тижневе присвоєння звання Героя України Степану Бандері. Глава держави офіційно визнав вояків УПА (разом із вояками УНР, ЗУНР тощо) учасниками боротьби за незалежність і переадресував Кабміну завдання «розробити разом зі Службою безпеки України та за участю Національної академії наук України і внести в установленому порядку на розгляд Верховної Ради проект Закону «Про правовий статус учасників боротьби за незалежність України у XX столітті».

ОФІЦІЙНО

Уривок з Указу Президента України № 75/2010
«Про вшанування учасників боротьби за незалежність України у XX столітті»:

«Ураховуючи результати проведених наукових досліджень, визнаючи на державному рівні видатну роль учасників боротьби за незалежність України у XX столітті, з метою їх вшанування, відновлення історичної справедливості та правдивої історії українського визвольного руху XX століття постановляю:

1. Визнати учасниками боротьби за незалежність України у XX столітті осіб, які брали участь у політичній, партизанській, підпільній, збройній боротьбі за незалежність України, в тому числі у складі формувань Української Центральної Ради, Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави (Гетьманату), Української військової організації, Організації народної оборони «Карпатська Січ», Організації українських націоналістів, Української повстанської армії, Української головної визвольної ради та інших військових формувань, партій, організацій та рухів, що ставили за мету здобуття Україною державної незалежності...»