Болгари гостинно зустрічають гостей. (Фото з сайту sxc.hu.)
— Серед найпопулярніших між українців болгарських місць відпочинку цього містечка ви не знайдете. Хоча Троян — регіон, де можна набратися сил і здоров’я. Сюди, за 160 км від Софії, можна їхати по чисте гірське повітря і природні екзотичні spa–процедури, приміром, під відкритим небом купатися у мінеральному басейні, де постійна температура води +34 градуси.
У містечко Троян я потрапив по роботі. Проте часу вистачило, щоб і ознайомитися з місцевою візитівкою — Троянським монастирем, і пізнавати народні традиції... у місцевих кафе і ресторанчиках. Закладів харчування у містечку з населенням понад 24 тисячі мешканців — більше десятка: і національні «мєхани», і китайський ресторан, й ірландський паб, і сладкарниці. Найпопулярніші, здається, останні — у кафе–кондитерських п’ють чай–каву з тістечками і молоді, і пенсіонери. Хоча і в інших закладах не бракує відвідувачів, особливо у вихідні. Одна з причин напливу відвідувачів, безперечно, у тому, що власники виставляють помірні ціни на свої послуги — від київських нижчі, ледь не наполовину.
Байдужий до рідких страв (за винятком українського борщу), у Трояні я дуже часто замовляв «шкембе чорба» — суп із баранячого шлунка в молоці, щедро приправлений паприкою, чилі, часником та, як з’ясувалося, винним оцтом. Неперевершений смак в «агнешки по–георгіанськи» з гречаною кашею: тушкована ягнятина просто тане у роті, а шматочки печінки з ледь гіркуватим присмаком відтіняють ніжність м’яса, що запікається у щавлевому листі з цибулею та м’ятою. Проте цю смакоту готували не всюди і не завжди. Постійно у меню — стейки, смажені курячі шлуночки, серця і печінка, щедро приправлені перцем. Усе це смачно (можливо, не надто корисно для тих, хто дотримується норм правильного харчування), якщо не пересушене. Якщо такий раціон набридав, я йшов у ресторан китайської кухні, де шеф–кухарем був уродженець Піднебесної. До слова, всі порції, особливо салатів, всюди просто величезні.
У вихідні всі троянці йдуть на базар. Скуповують, що кому треба, зустрічають знайомих, а насамкінець... їдять ковбаски. Троян — не Відень чи Прага (а я й там був), проте й у цьому болгарському містечку найсмачніші базарні ковбаски.
До речі, Троян ще славиться сливовою ракією, себто горілкою. Свято сливи і сливової ракії там проводять у вересні. Щоправда, моїм знайомим троянцям Цвєтану та Красиміру більше подобається українська горілка, яку можна купити і за 160 кілометрів від Софії.
Ще свіжі зимові спогади про морозні вітряні дні, коли великою насолодою було зігрітися тарілкою гарячого борщику зі сметаною. Господині урізноманітнювали цю насолоду замороженим щавлем, законсервованою заправкою для борщу, заготовленими з осені чи купленими в магазині бурячками. >>
Найочікуваніший «смачний» сезон — це все-таки полуничний. Думаю, мало хто не погодиться зі мною, що полуниця — це не просто ягода, це ціла історія: весна в розпалі, відпустки на носі і навіть повернення з роботи додому — особливе: обов’язково з пакетиком запашної червоної ягоди. >>
Про користь кулешів, про яку я і так, утім, знаю, цього разу наслухалася від бабусь на лавочці. А народні рецепти — перевірені часом і, як правило, доступні. Тож готуємо. >>
Уже майже літо, а це означає, що ми знову шукатимемо затінки, холоднi страви і прохолоджувальнi напої. Лимонади — прекрасний засіб для втамовування спраги, охолодження організму і вітамінізації, як кажуть, три в одному. Отож за роботу! >>
«Сонце в цеберку» — саме так назвав своє знамените варення з кульбаб Микола Канішевський, відомий нам як телепродюсер, перший віце-президент Національної телекомпанії України, ведучий телевізійних програм («Вісті тижня» та інших цікавих проектів). >>
От так і незчулися, як перша їстівна зелень, обдарувавши нас весняними вітамінами, відбуяла, і на зміну їй для багатьох несподівано приходять... грибочки. Це і ви помітите, коли зайдете в лісопосадку чи хвойний ліс подихати цілющою хвоєю, а додому повернетеся з торбинкою тугеньких маслючків. >>
