Військовий пенсіонер Василь Ототюк каже, що вивчив напам’ять 450 віршів 78 різних авторів та 500 віршів власного написання не заради слави. «Я 27 років прослужив у протиповітряній обороні, — розповів «УМ» Василь Васильович. — Доля спочатку закинула мене в Туркменію, а потім у пустелю Каракуми. Звісно, там не було ні театру, ні телебачення. Ось я і приохотився до віршів! Спочатку читав їх, потім напам’ять заучував, а пізніше вже й перед друзями почав виступати із сольним номером».
У 1987 році Василь Васильович пішов у запас у званні полковника. Тепер він працює охоронцем і може хоч щодня вдосконалювати свої ораторські здібності у спокійній обстановці. За словами київського любителя поезії, найбільше його надихає класика: Єсенін, Тургенєв... А от власні вірші він вважає за краще читати коханій дружині Тамарі. «Мушу сказати, що моя дружина — дуже суворий критик, — каже чоловік. — Тамара за освітою — філолог, тому будь–яку фальш відчуває дуже швидко».
Торік Василь Васильович відзначив свій 70–річний ювілей. Тож цікавлюся, навіщо чоловікові напружувати свій мозок, адже, щоб установити всеукраїнський рекорд, потрібно чимале напруження та наполегливість. На моє запитання пенсіонер відповідає віршами: «...Усе життя — це ритм та біг, і хочемо ми все, що побажали — встигнути. Та найстрашніше — пустота. Коли не маємо бажань, не маємо до чого прагнути!..»
За словами київського любителя поезії, доки в людини є мрія, вона й буде жива й щаслива. А тому Василь Ототюк радить усім сміливо ставити перед собою мету й наполегливо йти до неї. І тоді вам не завадить ані старість, ані життєві незгоди та щоденні проблеми.