«Там, на горі, на Маківці...»

Днями Президент України Віктор Ющенко підписав указ, за яким сьогоріч святкуватимуть 95–річчя перемоги січових стрільців у боях на горі Маківка в ході Першої світової війни, що відбувалися з 29 квітня до 2 травня 1915 року. З цієї нагоди плануються урочистості у Києві, Львові та інших містах. У квітні 2010 року у Львові пройде наукова конференція, присвячена історії українських національних військових формувань. Кабінет Міністрів має забезпечити створення документального фільму про діяльність січових стрільців. Також Кабмін, Рада міністрів Криму, місцеві держадміністрації мають вивчити питання та вжити заходів щодо найменування чи перейменування на честь січових стрільців вулиць, проспектів, майданів, військових частин, навчальних закладів тощо. План усіх заходів Кабмін має розробити за два місяці.

Що характерно, незважаючи на свята, на президентський указ про вшанування січових стрільців одразу з’явилася реакція Москви. Спікер парламенту РФ Борис Гризлов назвав його «недружнім кроком», передає «Кореспондент». Замість вшанування січових стрільців, вважає Гризлов, українцям слід зосередитися на тому, що «в історії Росії та України вистачає спільних важливих подій і перемог».

Звичайно, що перемогу Українських січових стрільців на горі Маківці «спільною» не назвеш, адже перемагали вони російську царську армію. Росіяни почали наступ на Маківку в ніч з 28 на 29 квітня 1915 року. Прорвавши фронт, один російський полк зайняв частину гори. Для контрнаступу австрійське командування кинуло чотири сотні Першого куреня та майже чотири сотні Другого куреня УСС. Після одноденного бою сотні Осипа Будзиновського та Андрія Мельника захопили висоту, а сотні іншого куреня відтіснили російські частини до річки Головчанка. Невдачею закінчилася для російської армії і друга спроба зайняти Маківку 30 квітня після сильного обстрілу з гармат. 173 російських вояки потрапили в полон. Однак уже 1 травня російські частини все ж узяли гору, обороняючи яку, в той день січові стрільці зазнали в цей день найбільших втрат. Пізніше, коли «заговорила» і австрійська артилерія, Маківку вдалося відбити, причому головний тягар знов ліг на плечі січових стрільців. «Усуси»–учасники бою на Маківці пізніше згадували, як у кишенях деяких вбитих «російських» солдатів знаходили «Кобзар» Тараса Шевченка. Тож, святкуючи перемогу січових стрільців, варто пам’ятати і про те, що для українців та війна була братовбивчою, адже, не маючи власної держави, воювали вони по обидва боки фронту.