Велика доля маленької людини

Український шоумен Іво Чоповський, чий зріст — 91 см, а вага — 25 кг, віртуозно водить свій автомобіль, знімається в кіно та не обділений увагою красунь. З гастролями він об’їздив увесь світ: йому навіть пощастило зніматися в епізодичних ролях голлівудського серіалу «Твін Пікс» та у фільмі «Ідеальний шторм». Коли він заходить до столичного бару з якоюсь із своїх довгоногих прихильниць та ще й замовляє пляшку коньяку та сигарети — бармени «випадають в осад». А відвідувачі з заздрістю поглядають на щасливого мачо.

У квартирі все зроблено під Іво

У гості до Іво Чоповського в Нову Каховку я поїхала, щоб на власні очі побачити, як живе маленький артист. Іво пообіцяв: «Ви тільки скажіть, де вас забрати, — і я за вами заїду!» І ось він уже галантно відчиняє переді мною дверцята свого білосніжного авто. Зізнаюся, я трохи зніяковіла: їздити з шофером такого зросту мені ще не доводилося. Втім, коли уважніше придивилася, то зрозуміла, що переживати не варто: адже сидіння Іво зроблено на спецзамовлення, а педалі перероблені під його зріст. І все одно я засумнівалася: «Нас даішники оштрафують!» Але Іво тільки додав газу: «Не переживайте, мене тут усі знають. А права у мене в повному порядку. Звичайно, в Україні мені б їх не видали, зате в Канаді цей документ може отримати кожен, хто здасть необхідні іспити. І мій зріст тут — не перешкода!»

І ось ми вже входимо в просторе житло, де мешкає маленький артист. У своїй квартирі, де все пристосовано для життя маленької людини, він — повноправний господар.

— Тут усе «під мене» зроблено, — розповідає Іво, — й умивальник, й унітаз, і навіть газова плита... Невеличкі табурети і низенький столик — також виготовлені на замовлення. Навіть посуд для своєї оселі підбираю маленький та зручний. Я взагалі люблю все мініатюрне. Мою квартиру не переплутаєш: дзвінок, вічко і замок — усе зроблено під мій зріст.

Єдиний у житті шанс стати артистом

Іван Чоповський народився у звичайній сільській родині на Івано–Франківщині. Зріст його батьків та двох сестер звичайний — приблизно 160 сантиметрів. А от зріст Іво у 10 років не перевищував 60 сантиметрів. Не відомо, як надалі склалася б його доля, але маленькому хлопчикові дуже пощастило: коли вчився у 3 класі, до їхнього села з гастролями приїхав естрадно–цирковий театр «Феномен», де виступали артисти маленького зросту. Його керівник Леонід Овсянников випадково дізнався про унікальну дитину й зацікавився.

— Коли я вперше побачив Іво, — розповідає пан Овсянников, — це був розумний хлопчик–піонер, який ледве діставав мені до коліна. Я поговорив із ним і відразу відчув, що в нього велике майбутнє. Про це й сказав його батькам. А ті відразу зрозуміли, що в їхньої дитини з’явився єдиний у житті шанс стати артистом. Без розмов вони віддали десятирічного Іво до моєї трупи.

Іво з легкістю вивчав усі театральні премудрості: вже через кілька місяців після того, як його прийняли в театр, вийшов на сцену.

— У серці Іванка є Божа іскра, — продовжує Овсянников. — Будь–яка людина, яка є не такою, як усі, живе в своєму, трохи вигаданому світі, а тому в нього краще працює фантазія.

Ось, наприклад, як придумали для Іво його коронний номер? Ми просто всією театральною трупою відзначали чийсь день народження. Під столом зібралася купа порожніх пляшок з–під шампанського. Під час веселощів артисти поставили ці пляшки одну на одну, потім якусь дошку пристосували, а зверху цієї піраміди поставили Іво. Під бурхливі оплески друзів хлопчик зумів на цьому хисткому спорудженні утримати рівновагу лише на кілька секунд. Звичайна людина на другий день уже й не згадала б ці пустощі. А Іво не тільки згадав, а ще й зумів на основі цієї витівки створити свій оригінальний цирковий номер. Місяць відрепетирували і показали глядачам: виставу сприйняли на «ура».

Нагорода знайшла артиста

У Книзі рекордів Гіннесса зафіксовано, що Іво Чоповський — найменший артист у світі. Це пов’язано з кумедним епізодом.

— На початку 90–х наш Театр «Феномен» працював в Одесі, — продовжує свою розповідь Леонід Овсянников. — Наші вистави частенько відвідували різні кримінальні «авторитети». Їх у ті часи безвладдя в Одесі було хоч греблю гати. Одного разу після концерту до мене в гримерку прийшов такий собі «шкаф» під два метри зростом і каже: «Мій шеф сказав: якщо ти свого малого з завтрашнього дня назвеш «Япончик», ми допоможемо вам із «бабками», дамо автобус із шофером, допоможемо оформити документи для поїздки до Франції».

Гонець від кримінального боса якимось чином дізнався, що ми з Іво вже давно мріємо про поїздку за кордон і про запис у Книзі рекордів Гіннесса. Що робити? Я погодився, й наступного дня Іво виступав під псевдонімом «Япончик». Кримінальний «авторитет» свого слова дотримав, і того ж року ми вже подорожували Європою! У Парижі перед суворою комісією Іво показав свій найкращий цирковий номер і потрапив на сторінки заповітної книги.

В Іво вельми багата біографія, та й курйозів із ним траплялося чимало.

— Раніше не можна було за кордон провозити більше тисячі доларів, — згадує Леонід Овсянников. — А ми хотіли поїхати, щоб пригнати в Україну машину для гастролей. Ось я взяв собі в кишеню тисячу, а Іво ще пару тисяч у туфлі засунув — по тисячі під кожну устілку. Для машини тоді цього було достатньо. Перетинаємо кордон, я вже пройшов митний огляд і чекаю Іво в автобусі. А його все нема й нема. Аж тут бачу у вікно таку картину: йдуть двоє військових, а між ними Іво під конвоєм! Думаю: «Все... Плакали наші грошики!» Коли дивлюся, за конвоїрами йде дама і несе цілий лоток із фруктами, цукерками та печивом. Військові підійшли, ввічливо козирнули мені — і пішли. А тітонька розфасувала фрукти і цукерки в об’ємні пакети. Виявилося, поки я на митниці порався, Іван (йому тоді було лише 18 років) пішов у най­ближчий бар, замовив собі подвійне мартіні у високому бокалі зі скибочкою лимона, сів за столик і закурив довжелезну сигарету. А за най­ближчим столиком сиділи начальник нашої митниці та мадярської — обговорювали свої справи. Коли вони побачили цю картину — очманіли обидва! Підійшли, щоб «повиховувати» п’ятирічного хлопчика, а познайомилися — з артистом! Після такого знайомства до самісінької Угорщини ми їхали без зупинок...

«На батьківщині мені комфортніше»

П’ять років тому Іво Чоповський, Леонід Овсянников і шоу–група «Феномен» побували на гастролях у Канаді. Артистів там так добре приймали, що вони вирішили залишитися в країні назавжди. Шефство над українськими артистами взяв Олег Контиміров — легенда російського цирку. А один знайомий спонсор навіть виділив для проживання трупи двоповерховий будинок. Чотири роки життя в чужій країні пролетіли непомітно. Вже й посвідку на проживання почали оформляти. Але... Несподівано для себе артисти з’ясували, що життя за кордоном — це як золота клітка: годують ситно, але нудно. І повернулися до України.

— Ми часто їздимо на гастролі за кордон, — говорить Іво Чоповський. — Ви знаєте, там, за кордоном, є тільки один великий плюс, за яким я сумую. Там ніхто не дивиться на мене, як на інопланетянина, не тикає пальцем і не сміється за спиною. Там до всіх ставляться однаково, по–людськи. А в Україні... Між людьми набагато більше агресії і злості. Зате тут мені не треба пристосовуватися під чужу мову й звичаї, тут я — вдома. У себе на батьківщині мені комфортніше.

На знімальних майданчиках столиці Іво вже брав участь у зйомках багатьох кліпів. Столичний бомонд прийняв маленького артиста дуже тепло. Тепер він частий гість на світських вечірках — і беззмінний улюбленець топ–моделей «від 180 і вище». З однією з таких красунь у Іво були дуже романтичні стосунки. Дівчина навіть була не проти піти під вінець із відомим артистом. Але в якийсь момент Іво зрозумів, що кохає дівчина зовсім не його, а те гарне та сите життя, яке він міг їй запропонувати. Після важкого розриву Іво тривалий час був самотнім. Аж доки влітку цього року не зустрів на Івано–Франківщині таку ж маленьку жіночку, як і він сам. Іво каже, що він дуже сподівається, що в нього нарешті з’явиться справжня родина, де буде панувати щире кохання!