Народився майбутній святий близько 280 року в містечку Патара (нинішня територія Туреччини). По смерті батьків Миколаю залишається великий спадок, тож він тривалий час роздаровує майно бідним. Ще юнаком Миколай вирішив присвятити життя служінню Богові й, переселившись у місто Міра (нині Демре — Ред.), стає священиком, а згодом і єпископом. Досі тут збереглися стіни того храму.
Відомо, що Миколай брав участь у першому Вселенському Соборі 325 року в Нікеї. Помер приблизно в 345 році. Поховавши Миколая у храмі міста Міра, його визнали святим. Згодом, аби врятувати мощі святого від осквернення мусульманами, християни перенесли їх до церкви святого Стефана в місті Барі (Італія).
Миколай завжди робив подарунки безкорисливо і так, щоб ніхто не довідався про це. Така таємнича поведінка й породила легенди. Найвідомішою є розповідь про збіднілого батька, який не міг забезпечити своїх трьох доньок приданим. Батько збирався відправити їх займатись проституцією, адже без приданого вони не зможуть вийти заміж. Дізнавшись про це, Миколай вирішує скористатись спадком свого батька, і протягом трьох ночей кидає крізь вікно у кімнату, де ночували дівчата, золото на придане для кожної з дочок. Саме завдяки цій легенді засновано традицію анонімних подарунків на Миколая, особливо бідним та дітям.
Існують розповіді й про те, коли Миколай, будучи єпископом, захищав невинно засуджених. Так, прийшовши на місце страти трьох мешканців міста Міри, він встиг вихопити меч із рук ката та прилюдно викрив підкупленого суддю.
Як одному з найулюбленіших у народі святих, Миколаю було присвячено два дні у році: церква вшановує Святого Миколая 9 травня (в день перенесення мощей святого в місто Барі), та 19 грудня (у день його смерті).
ПРИКМЕТИ
Зі святом Миколая в українців пов’язано багато прикмет. Так, господар цього дня вставав дуже рано, щоб першим перейти через подвір’я. Якщо ж це буде хтось інший — прикмета погана. Помічали: якщо на Миколу з’явився іній — то до врожаю. Загалом перших зимових морозів чекали саме цього дня. З 19 грудня молодь починала готуватися до вечорниць.
КУЛЬТ МИКОЛАЯ
З Візантії культ Миколая почав ширитись світом одразу по його смерті. Найдавніший життєпис святого походить ще з IX сторіччя. Папа Миколай (858—867) — перший глава Католицької церкви з цим іменем — близько 860 року збудував у Римі перший храм святого Миколая. До Німеччини культ Чудотворця принесла візантійська княжна Теофано, жінка цісаря Оттона II (973—983). У Франції і Німеччині побудували дві тисячі церков на честь святого. Згодом про Миколая дізнались в Англії, де сьогодні діє близько 400 храмів на честь святого.
В Україну культ Миколая прийшов разом із християнською вірою. У другій половині XI ст. у Києві, на могилі Аскольда, було збудовано першу церкву Святого Миколая. Нині по всій Україні відкрито чимало Миколаївських храмів, а Микола Чудотворець є одним із найулюбленіших українських святих.