Учора на території столичного Лук’янівського історико–меморіального заповідника (Лук’янівське кладовище) вшанували пам’ять жертв сталінського терору 30–х років в Україні, який розпочався з Голодомору і продовжився «єжовщиною». Рівно 75 років тому (15—17 грудня 1934 року) на ешафот «нового ладу» вивели перших із тих, кого традиційно вважають совістю нації, її душею — діячів культури, письменників, поетів. Їх оголосили «терористами», звинувативши у державній зраді, та після короткотривалого суду (без свідків і захисту) розстріляли у катівнях НКВС.
«Кость Буревій, брати Іван і Тарас Крушельницькі, Григорій Косинка–Стрілець — ось лише невеликий перелік із похованих тут, у самому закутку Лук’янівського кладовища, а всього їх у цій могилі — 28. Деякі з них свого часу працювали на радянську владу, та навіть це не врятувало їх від смерті. Родину Крушельницьких взагалі переманили з Західної України, а тоді частину знищили відразу, а частину — згодом у таборах», — розповів Лесь Танюк, вказуючи на невеликий пагорб позаду себе. Онука похованих тут братів Крушельницьких Тетяна розповіла, що могилу дідів удалося віднайти лише в 1994 році завдяки свідченням вдови Косинки Тамари Мороз–Стрілець. Тоді й встановили тут пам’ятний хрест, що нині освятили.