Зараз у Львові мешкають спадкоємці Івана Франка — Галущаки. «Коли бабця — Ольга Франко — готувала, ми, онуки, їй допомагали, — розповідає «УМ» 58–річна Любов Мирославівна Галущак. — Бабуся до 91 року куховарила. Любила робити борщі, вареники, голубці, котлети. На кожне свято в нас було три–чотири торти, спечених бабусею». Пані Люба і зараз наслідує куховарство Ольги Франко. Наприклад, борщ «підбиває» картоплею: варить у страві кілька бульб, виймає, а потім тре на тертушку — щоб загустити страву, проте не видавати присутність у ній картоплі. Індичку чи курку правнучка Каменяра, як і бабуся, начиняє сумішшю з перемеленої печінки та булки, яйця та підсмаженої цибулі. Якщо начинка рідка, додає у неї трохи манки, усе солить, перемішує, начиняє птицю і зашиває.
Некровна родичка Франків — невістка вже Любові Мирославівни — Олеся Станіславівна Галущак ділиться своїми рецептами. Щоб приготувати польський борщ, вона варить кілька маленьких почищених буряків із корінням петрушки та селери разом із сухим стеблом кропу з парасолькою. Хвилин через 40 коренеплоди виймає, тре і повертає у каструлю. Подрібнену цибулю може додавати сиру чи підсмажену. Наприкінці обов’язково для смаку вливає квас із буряка. Добре смакує такий борщ із грибним відваром. На Святвечір цей інгредієнт у страві обов’язковий. Найсмачніший борщ — коли настоїться, наступного дня після приготування. Сметану у страву кожен додає сам у тарілку.
Олеся Станіславівна радить дві страви, які подобаються її дітям (їх у жінки шестеро, віком від чотирьох до двадцяти). Перша — запечена картопля з яйцями. Для її приготування попередньо відварюють бульби у «мундирі» та яйця, чистять і ріжуть кружальцями. Ще підсмажують до золотавого кольору цибулю і додають у сковорідку близько склянки сметани, солять. Потім викладають шарами — картоплю, яйця — і заливають соусом. Повторюють це стільки разів, на скільки вистачає інгредієнтів. Насамкінець усе запікають у духовці чи на невеликому вогні на плиті. Друга улюблена страва юних нащадків письменника Івана Франка — теляча печеня. Щоб її приготувати, спочатку цільний шматок м’яса підсмажують на сковорідці, щоб підрум’янився, потім із півгодини відварюють у каструлі. Виймають, ріжуть на шматки завтовшки близько одного сантиметра, повертають знову в каструлю, солять, посипають кмином і залишають на вогні ще на годину.
Ще свіжі зимові спогади про морозні вітряні дні, коли великою насолодою було зігрітися тарілкою гарячого борщику зі сметаною. Господині урізноманітнювали цю насолоду замороженим щавлем, законсервованою заправкою для борщу, заготовленими з осені чи купленими в магазині бурячками. >>
Найочікуваніший «смачний» сезон — це все-таки полуничний. Думаю, мало хто не погодиться зі мною, що полуниця — це не просто ягода, це ціла історія: весна в розпалі, відпустки на носі і навіть повернення з роботи додому — особливе: обов’язково з пакетиком запашної червоної ягоди. >>
Про користь кулешів, про яку я і так, утім, знаю, цього разу наслухалася від бабусь на лавочці. А народні рецепти — перевірені часом і, як правило, доступні. Тож готуємо. >>
Уже майже літо, а це означає, що ми знову шукатимемо затінки, холоднi страви і прохолоджувальнi напої. Лимонади — прекрасний засіб для втамовування спраги, охолодження організму і вітамінізації, як кажуть, три в одному. Отож за роботу! >>
«Сонце в цеберку» — саме так назвав своє знамените варення з кульбаб Микола Канішевський, відомий нам як телепродюсер, перший віце-президент Національної телекомпанії України, ведучий телевізійних програм («Вісті тижня» та інших цікавих проектів). >>
От так і незчулися, як перша їстівна зелень, обдарувавши нас весняними вітамінами, відбуяла, і на зміну їй для багатьох несподівано приходять... грибочки. Це і ви помітите, коли зайдете в лісопосадку чи хвойний ліс подихати цілющою хвоєю, а додому повернетеся з торбинкою тугеньких маслючків. >>
