Містер непомітний

Майже до глибокої ночі в четвер у Брюсселі засідали за вечерею лідери 27 країн–членів Євросоюзу, щоб знайти компроміс і обрати першого в історії ЄС президента та нового керівника європейської дипломатії з ширшими, ніж у Хав’єра Солани, повноваженнями. Щодо першої постаті, то підтвердилися прогнози аналітиків — на чолі ЄС став 62–річний фламандець, прем’єр–міністр Бельгії Херман Ван Ромпей, кандидатуру якого активно лобіювали Франція та Німеччина. Попри те, що Ромпей очолив уряд своєї країни у важкий час, коли Бельгія стояла на межі розколу й була занурена в глибоку політичну кризу, і зробив низку кроків на шляху до врегулювання ситуації, загалом у Європі він лишається невідомим політиком. Вочевидь, саме цього й прагнули гранди ЄС — аби президент Євросоюзу не затьмарив харизмою інших важливих гравців із найвпливовіших держав Союзу, коментує кореспондент «Євроньюз». Критики такого рішення, пише бельгійська «Ле Суар», зауважують слабкі його сторони: як політик із таким невиразним реноме вестиме переговори з провідними світовими лідерами? А також вказують на недемократичність процесу обрання президента ЄС. Водночас пан Ромпей, цей письменник, соціолог, автор кількох книг і активний блогер, своєю позірною простотою і добровільною самозреченістю від виразності власного «я» настільки підкуповує, що навіть не подобаючись, не може не викликати симпатії.

Вашингтон же привітав рішення саміту ЄС, адже відтепер упродовж цілої президентської каденції Ван Ромпея (а це 2,5 року) можна буде вести мову з однією конкретною особою, що персоніфікує Європу, а не провадити переговори з ЄС здебільшого на двостронній основі з найактивнішими його учасниками, або звертатися до європейців через країну, яка головує в Союзі тільки півроку. Дехто з американських політологів певен, що нова інституалізація ЄС перетворить Євросоюз на своєрідну наддержаву з 495–мільйонним населенням. Утім, схоже, подібні переконання дещо ілюзорні.

А от міністром закордонних справ ЄС із повноваженнями віце–президента Єврокомісії та міністерством зі штатом п’ять тисяч осіб та чималим фінансуванням стала несподівано британська баронеса Кетрін Ештон, теж постать невідома і в Європі, і, за великим рахунком, у самій Англії. Леді Ештон стала мимохідь замінником Девіда Мелібдена, глави зовнішньополітичного відомства Об’єднаного королівства, який буквально напередодні брюссельського саміту заявив, що його «нова посада не цікавить». «Євроньюз» вказує на те, що до вибору її кандидатури підштовхнули кілька безвідносних до особистих чеснот Кетрін Ештон вимог: позаяк Ромпей — представник правих від маленької країни (він належить до християнських демократів), то шефом дипломатії ЄС мусили зробити когось із висуванців лівих політсил із впливової європейської держави; крім того, Ештон — жінка, спрацював, як це не абсурдно звучить, гендерний принцип. Сама 52–річна Ештон заявила, що нове призначення стало для неї «певною несподіванкою». Бі–Бі–Сі зауважує, що її кандидатура, на відміну від президентської, мусить пройти затвердження в Європарламенті.