«Ну і хто там із зірок приїхав на фестиваль?» — друге за популярністю запитання (після нових і цікавих фільмів) про події на «Молодості». Звісно, київський фестиваль не Канни, і червона доріжка — не наш стиль обсервації успішних і багатих, проте організатори фестивалю намагаються привезти до Києва відомих кінематографістів. На 90% підтверджено присутність Жана Клода Ван Дамма: учора йому мали придбати квитки. «Актор збирається знімати тут кіно, у нього запланована поїздка на Одеську кіностудію», — проанонсував плани голлівудської зірки голова прес–служби «Молодості» Максим Ільяшенко.

Так повелося, що кінофестиваль «Молодість» багатий не тільки кінодобірками, а й майстер–класами, презентаціями проектів та професійними дискусіями. Цього року одна з тем, на якій організатори сфокусували свою увагу, стала «Копродукція», точніше «Перспективи європейської копродукції для України».

У Києві я свій. Був. За два останні дні перебування на фестивалі «Молодість» відчув себе абсолютно самотнім і чужим, як це сталося багато років тому в Америці. Я це зрозумів, прогулюючись пішохідною доріжкою мосту метро. День видався доволі сірий, жодного перехожого, тільки шум машин. Почав рахувати металеві коробки і збився з ліку. Повз мене їх проїжджало тисячі. Люди з машин дивилися на мене, я на них, і тим часом ми всі залишалися в абсолютній самотності. Чому все більша різниця і самотність між людьми? І де в цьому світі місце мистецтва? Що робити мистецтву? Для кого воно?