На офіційному рівні 15 «старих» країн-членів Європейського Союзу декларують бажання розкрити обійми для десятка нових, якi приєднаються до ЄС 1 травня. Але на неофіційному «старики» роздумують, як надійніше прикрити свої кордони від можливого нашестя «новобранців».
АВСТРІЯ наполягає на жорстких обмеженнях потоку мігрантів. Ця країна і після розширення ЄС збереже існуючу нині систему дозволів на роботу на її території, які наразі видаються східноєвропейцям терміном на два роки.
БЕЛЬГІЯ планує запровадити для мешканців нових країн ЄС обмеження на проживання та роботу до 2006 року. На цій початковій фазі країна запроваджуватиме такі обмеження для прибульців, які вважає за потрібні, і при цьому не повинна буде давати жодних юридичних обгрунтувань таким обмеженням.
ВЕЛИКА БРИТАНІЯ однією з останніх оголосила про свої плани. Робітники з нових країн зобов'язані реєструватися. Вони отримають право на допомогу для безробітних та реєстрацію у пунктах працевлаштування лише у тому випадку, якщо пропрацюють у країні безперервно не менше року. Однак вихідці з нових країн ЄС, які вже працюють у Британії, отримають певні переваги у порівнянні з прибульцями після 1 травня.
ДАНІЯ спочатку заявила, що дозволить вихідцям з десяти нових країн ЄС вільно жити та працювати на своїй території, починаючи з 1 травня. Але нещодавно змінила думку. Іммігранти зможуть перебувати на території Данії терміном до шести місяців, але при цьому не будуть автоматично мати всі ті пільги та права, що данці. Якщо іммігрант знайде собі роботу, то отримає дозволи на проживання і працю на території країни.
ГОЛЛАНДІЯ, як і Швеція та Данія, також спершу обіцяла відразу ж після розширення допуску робітників з нових країн ЄС, але потім передумала: новий уряд країни вирішив встановити квоту для таких прибульців — 22 тис. осіб на рік.
ГРЕЦІЯ планує запровадити обмеження для перебування іноземних робітників терміном до двох років.
ІСПАНІЯ, як і Люксембург, планує запровадити обмеження терміном до двох років від дати розширення. На цій початковій фазі країна може запроваджувати будь-які обмеження і при цьому не повинна давати новим партнерам по Союзу жодних пояснень.
НІМЕЧЧИНА, як і Австрія, наполягає на жорстких обмеженнях. Країна планує зберегти діючу на цей час систему отримання дозволів на працю на наступні два роки після розширення, а потім продовжити її ще на наступних сім років. Однак паралельно будуть діяти вже існуючі угоди про працю з новими країнами-членами. Наприклад, за досягнутою з Польщею угодою на цей час у Німеччині вже постійно працюють 100 тисяч поляків та щороку прибувають ще 350 тисяч сезонних робітників.
ПОРТУГАЛІЯ планує запровадити обмеження терміном до двох років з моменту розширення, але при цьому буде видавати дозволи на роботу. Уряд Португалії встановив річний ліміт кількості таких дозволів на рівні шести з половиною тисяч. Але дозвіл на працю можуть отримувати не лише вихідці з нових членів ЄС, а робітники з будь-яких країн світу.
ФРАНЦІЯ збереже існуючу систему дозволів на працю на наступні два роки. Але іммігранти, які зуміють отримати дозвіл на роботу, будуть користуватися всіма тими соціальними правами та доступом до системи соціального захисту, що і громадяни Франції. Вони отримують дозвіл привезти на територію Франції свої родини, члени яких також отримують повний доступ до ринку праці. Дещо інші режими будуть запроваджені для сезонних робітників, студентів та вчених.
ШВЕЦІЯ порушила попередні обіцянки надати дозвіл на працю всім бажаючим з нових країн ЄС. Уряд, політиків та населення стурбувала перспектива руйнації численними прибульцями надійної та щедрої шведської системи соціального захисту. Стокгольм запроваджує систему надання дозволів на працю на два роки з моменту розширення ЄС. Але ця пропозиція уряду ще має бути ратифікована парламентом.