Їх чекають батьки

Учора в Харкові Віктор Ющенко провів всеукраїнську нараду фахівців, які опікуються проблемами сиріт. Як відомо, саме з ініціативи глави держави майже п’ять років тому вперше з часу незалежності порушили тему бездоглядного дитинства. Пригадуючи ті не такі вже й далекі події, Президент розповів про зустріч із чотирма міністрами, які в силу своїх службових обов’язків мали б опікуватися долею сиріт, але не змогли назвати їх навіть приблизну кількість. За словами Віктора Ющенка, було найважче змінити ставлення чиновників та суспільства до проблеми сирітства і переконати країну в тому, що турбота про долю дитини, позбавленої батьківської опіки, — справа не лише держави.

Тепер зі статистикою усе гаразд. Причому вона, швидше, радує, аніж засмучує. Завдяки фінансовій підтримці держави все більше українців беруть дітей на виховання. Цього року вперше кількість сиріт, які взяли на виховання прийомні батьки, зрівнялася з числом малюків та підлітків, що й далі живуть в інтернатах. Більше того, в Україні також уперше вишикувалася черга родин (1526 сімей), що мріють про реалізацію свого права і бажання на всиновлення сироти. Якщо ця втішна тенденція зберігатиметься й далі, то інтернати помітно спорожніють. Цього року в Україні всиновили рекордну кількість дітей — 2200.

Аналізуючи проблему, Віктор Ющенко сказав, що суспільство не повинно повністю перекладати свої моральні обов’язки стосовно сиріт на плечі держави. В Україні сьогодні працює 700 тисяч підприємств, тому вітчизняний бізнес повинен підставити фінансове плече родинам та закладам, які несуть відповідальність за долю дітей–сиріт. Президент розповів, що мав не одну розмову з великими підприємцями країни, більшість яких допомогла родинам, де виховують прийомних дітей, звести будинки, провести у квартирах ремонт, придбати автівки та побутову техніку. Але водночас 10 відсотків учасників цих переговорів, маючи депутатські мандати і володіючи «половиною землі у Київській області», жодної копійки на добру справу не пожертвували.

Глава держави також повідомив, що регіони теж по–різному ставляться до проблеми всиновлення. Причому рівень заможності громадян тут відіграє чомусь скоріше негативну, ніж позитивну роль. Скажімо, західні області, які останнім часом вважаються депресивними, з більшим бажанням дають притулок сиротам, аніж східні, де в людей менше фінансових проблем. Найцікавіше ж те, що, за статистикою, найбайдужішим до долі сиріт є Київ.