Найдорожчий із грибів — трюфель, мешканець французьких та італійських Альп. Тут його називають і «вередливим принцем», і «чорним діамантом кулінарії». Панують у царстві цих дорогих грибів (до 400 євро за кг) два види — чорний перигорський та білий італійський трюфель. Чорний у розрізі нагадує мармур, бо має такі ж самі «кам’яні» малюнки. Однак не слід вважати, що трюфель — винятково «француз». Зустрічаються ці екзоти і в Карпатських горах, і на Кавказі. Але не так часто і не в таких кількостях. Тому в наших краях трюфель простіше купити (якщо маєте зайві «дурні» гроші), ніж знайти. Цікаво, що трюфель (зазвичай гриб пізній — сезон полювання на нього в Альпах починається у листопаді) потребує підготовленого шукача, адже росте він під землею великими химерними клубнями, тож виявити цей гриб можна завдяки горбку з моху, що здіймається над ним, або за підказкою роя мошок, які полюбляють мостити гнізда поруч і відкладати там личинки. Французи шукають трюфелі з допомогою собак чи спеціально навчених свиней, які переривають мох. Свиням, аби вони не поживилися цінною здобиччю, дають при знахідці трюфеля шматочок цукру чи ще щось смачненьке.
Завдяки надзвичайно сильному запаху і несподіваному смаку (з домішкою волоського горіха чи підсмаженого зерня) трюфель в останні два століття став королем саме французької кухні. Ми попросили позаштатного автора «УМ» Аллу Лазарєву, яка давно мешкає у Парижі, поділитися якимось цікавим і простим рецептом приготування трюфелів. Ці гриби, написала Алла, французи найчастіше додають до великоднього омлету. Нарізають дрібними шматочками, обсмажують із вершками та кількома краплями цитрини хвилин 10, потім у сковорідку вливають збиті вінчиком яйця — все, як у класичному омлеті.
Ще свіжі зимові спогади про морозні вітряні дні, коли великою насолодою було зігрітися тарілкою гарячого борщику зі сметаною. Господині урізноманітнювали цю насолоду замороженим щавлем, законсервованою заправкою для борщу, заготовленими з осені чи купленими в магазині бурячками. >>
Найочікуваніший «смачний» сезон — це все-таки полуничний. Думаю, мало хто не погодиться зі мною, що полуниця — це не просто ягода, це ціла історія: весна в розпалі, відпустки на носі і навіть повернення з роботи додому — особливе: обов’язково з пакетиком запашної червоної ягоди. >>
Про користь кулешів, про яку я і так, утім, знаю, цього разу наслухалася від бабусь на лавочці. А народні рецепти — перевірені часом і, як правило, доступні. Тож готуємо. >>
Уже майже літо, а це означає, що ми знову шукатимемо затінки, холоднi страви і прохолоджувальнi напої. Лимонади — прекрасний засіб для втамовування спраги, охолодження організму і вітамінізації, як кажуть, три в одному. Отож за роботу! >>
«Сонце в цеберку» — саме так назвав своє знамените варення з кульбаб Микола Канішевський, відомий нам як телепродюсер, перший віце-президент Національної телекомпанії України, ведучий телевізійних програм («Вісті тижня» та інших цікавих проектів). >>
От так і незчулися, як перша їстівна зелень, обдарувавши нас весняними вітамінами, відбуяла, і на зміну їй для багатьох несподівано приходять... грибочки. Це і ви помітите, коли зайдете в лісопосадку чи хвойний ліс подихати цілющою хвоєю, а додому повернетеся з торбинкою тугеньких маслючків. >>
