Каша з «сонечком». (Фото Івана ЛЮБИША–КІРДЕЯ.)
Для дітей свято — коли вони бачать повітряні кульки й усміхнені обличчя. Тому суворе «Треба поїсти» навряд чи налаштують малих вередунів на споживання харчів із великим задоволенням. І як би не втомилися батьки, якщо хочете, щоб дитина почувалася ситою і щасливою — щораз влаштовуйте дітям трапези з сюрпризами, робити які не надто складно.
Картопляне пюре в дитячому меню — це класика жанру. Проте не варто зациклюватися лише на бульбі — для здоров’я корисніше, якщо гарніром будуть різні овочі. Вони зможуть урізноманітнити і кольорову палітру.
«Оранжеве» пюре — це поєднання перетертої чи збитої у блендері моркви і картоплі. Почищені коренеплоди треба варити окремо у трохи підсоленій воді, потім окремо розминати і тільки після цього поєднувати. Пропорції обирайте індивідуально — залежно від уподобань дитини: класти треба більше тих овочів, які їй смакують. Відтінків від оранжевого до жовтого картопляне пюре набуває і тоді, коли до нього додають спечений чи протушкований гарбуз.
«Червоне» пюре робимо з картоплі та помідорів. Стиглі два–три томати ріжемо на великі частини і кладемо у невелику каструльку. Підливаємо небагато окропу і тушкуємо на слабкому вогні 10—15 хвилин. Потім помідори протираємо через сито — щоб томатна маса залишилася без шкірок і насіння. Якщо томатне пюре рідке, його треба ще уварити. Пропорції змішування для «червоного» пюре залежать від ступеня кислоти томатів: якщо вони солодкі, то боятися переборщити не варто. Якщо ви готуєте цей гарнір дітям від дев’яти років, сміливо можете перчити картопляно–помідорове пюре — смак буде кращим.
«Малинове» пюре — це коли до картоплі додають червоний, натертий на дрібній тертушці, зварений буряк. Потім можна його змішати з картопляним пюре, трохи присолити і полити рослинною олією. «Малинове» пюре буде однорідним, якщо до гарячого картопляного пюре додати лише сік з натертого буряка.
«Жовте» пюре утворюється в результаті додавання до картопляного двох–трьох жовтків курячих яєць. Усю масу, щедро додавши вершкового масла (три–чотири столові ложки), треба добре збити.
Разом із будь–яким пюре добре смакує відварена курятина, відварена цвітна капуста. Як наживку можна ще використати «мишеня» з... редиски: з однієї редиски відрізати напівкружальця — це будуть вушка, в іншому — прорізати дірки і вставити у них «вуха».
Багато дітей люблять фаршировані яйця. Їх можна традиційно оформити мухоморами, на кожен наповнений зварений білок надягнувши половинки невеликих помідорів із цятками зрізаного згори білка. А можна на тарілку виставити флотилію: нафарширований білок — судно, яке ставлять у кружок помідора чи на пластинку червоного болгарського перцю, шматок твердого сиру на зубочистці — щогла з вітрилом. Фарширувати яйця для дітей краще не підсмаженою цибулею, перемішаною з жовтком, а сумішшю розтертих жовтків і натертого твердого сиру зі сметаною (вершковим маслом) і кропом. На десять «корабликів» треба п’ять яєць, 200 г сиру, 30—40 г сметани, один великий помідор чи перчина.
Рисову вежу доречно зводити серед печінкових оладок. Щоб їх приготувати (шість–вісім порцій), перекручуємо 700 г печінки на м’ясорубку, солимо, вбиваємо одне яйце і додаємо борошно, щоб утворилася сметаноподібна маса, яку добре викладати на сковорідку ложкою. Підсмажені оладки викладаємо по колу на велику тарелю. Центр заповнюємо відвареним рисом. Потім усю композицію треба змастити збитим яйцем, прикрасити овочами і поставити у духовку на 10—15 хвилин, поки рис не «позолотиться».
Небагато дітей відмовляються від відбивних. Проте кожен день давати смажене м’ясо теж не варто. Один із варіантів урізноманітнити страви з філе — зробити «торбинки». Отже, ріжемо куряче філе як на відбивні, на кожен відбитий шматок кладемо брусочок шинки, потім твердий сир. Усе скручуємо рулетом і туго загортаємо у харчову фольгу. Крученики кладемо в підсолений окріп і на слабкому вогні варимо 10—12 хвилин. Потім виймаємо і не розгортаємо, поки крученики не охолонуть. Тим часом шматки плавлених сирків розтоплюємо на водяній бані у вершках чи сметані. На тарілку викладаємо крученик і поливаємо його соусом. Гарніром можуть бути відварені цвітна капуста і морква, кружальця свіжих огірків і помідорів.
Щоб зварити «правильну» кашу, треба хвилин 40 не відходити від каструлі. Готуємо пшеничну. Одну склянку крупи треба залити 2—2,5 склянками киплячого молока чи води. Не підгорить каша лише за умови, якщо її постійно помішувати. По–хитрому можна спочатку залити крупу водою (1,5 склянки), а вже згодом доливати молоко. Кашу практично відразу підсолюють і додають кілька ложок вершкового масла. Коли готуєте страву нашвидкуруч, хвилин за п’ять–сім до закінчення варіння у каструлю треба вилити збите яйце і продовжувати добре вимішувати. За правилами, після додавання яйця кашу ще хвилин на десять ставлять у духовку.
Валентина МІСНИК, головний дитячий дієтолог м. Києва
— Батьки мають враховувати індивідуальні вподобання своєї дитини, проте керувати вибором харчів повинні дорослі, — каже Валентина Петрівна. — Дитяче меню має бути збалансованим. Це означає, що страви потрібно чергувати: якщо сьогодні на сніданок давати дитині рисову кашу, то завтра — манну, а третього дня — пшеничну. Не варто кожен день розпочинати вівсянкою. Треба зважати на те, що в цій каші більше харчових волокон, що діють послаблююче.
В ідеалі, якщо немає якихось протипоказань чи індивідуального несприйняття, дитина впродовж дня має споживати, умовно кажучи, близько півлітра молока (сумарно — це всі молокопродукти: багаті на кальцій вершкові сири, «живі» йогурти, термін зберігання яких не більше 14 днів, сирники, запіканки тощо). До трирічного віку це мають бути молочні продукти спеціалізованого дитячого харчування.
Не варто зловживати смаженою їжею. М’ясні й овочеві тушковані рагу, страви, запечені у фользі, чи з пароварки, або навіть підсмажені, але в клярі, — значно корисніші дитячому організму, який ще формується. Рекомендоване м’ясо: курятина, індичина, крільчатина, телятина і нежирна свинина; раз на тиждень — субпродукти.
Діти дуже часто наслідують дорослих. Тож щоб вони дотримувалися здорового харчування, приклад у цьому мають їм показувати мама і тато.
Ще свіжі зимові спогади про морозні вітряні дні, коли великою насолодою було зігрітися тарілкою гарячого борщику зі сметаною. Господині урізноманітнювали цю насолоду замороженим щавлем, законсервованою заправкою для борщу, заготовленими з осені чи купленими в магазині бурячками. >>
Найочікуваніший «смачний» сезон — це все-таки полуничний. Думаю, мало хто не погодиться зі мною, що полуниця — це не просто ягода, це ціла історія: весна в розпалі, відпустки на носі і навіть повернення з роботи додому — особливе: обов’язково з пакетиком запашної червоної ягоди. >>
Про користь кулешів, про яку я і так, утім, знаю, цього разу наслухалася від бабусь на лавочці. А народні рецепти — перевірені часом і, як правило, доступні. Тож готуємо. >>
Уже майже літо, а це означає, що ми знову шукатимемо затінки, холоднi страви і прохолоджувальнi напої. Лимонади — прекрасний засіб для втамовування спраги, охолодження організму і вітамінізації, як кажуть, три в одному. Отож за роботу! >>
«Сонце в цеберку» — саме так назвав своє знамените варення з кульбаб Микола Канішевський, відомий нам як телепродюсер, перший віце-президент Національної телекомпанії України, ведучий телевізійних програм («Вісті тижня» та інших цікавих проектів). >>
От так і незчулися, як перша їстівна зелень, обдарувавши нас весняними вітамінами, відбуяла, і на зміну їй для багатьох несподівано приходять... грибочки. Це і ви помітите, коли зайдете в лісопосадку чи хвойний ліс подихати цілющою хвоєю, а додому повернетеся з торбинкою тугеньких маслючків. >>
