Фотосесія атома

У тому ж корпусі Харківського фізико–технічного інституту, де майже 80 років тому вчені вперше в СРСР розщепили ядро літію, у вересні сталася ще одна світова сенсація. Послідовники легендарного УФТІ зафіксували на відеоплівку і сфотографували атом вуглецю. До них усі спроби отримати подібну світлину завершувалися невдачею через надто розмитий відбиток найдрібнішої частинки Всесвіту.

Як повідомив пресі професор Ігор Михайловський, для того щоб отримати диво–фотографію, харківські вчені витратили більш ніж півстоліття. Вперше аналогічну спробу зробили їхні попередники ще в 30–х роках, але тоді фізикам не вдалося розшифрувати і, відповідно, довести, що на отриманому зображенні дійсно атоми. Проте роботу продовжили інші покоління «уфтінців», які після численних експериментів і дослідів дійшли висновку, що таки не помиляються у своїх гіпотезах. Щоправда, для цього вченим довелося розробити спеціальну методику, яка дозволила значно збільшити можливості електронного мікроскопа. Далі вони послідовно розмістили десятки атомів вуглецю у вакуумній камері та пропустили через них електричний розряд. Випромінювання останнього атома в ланцюжку дозволило отримати зображення «хмаринок» електронів навколо ядра.

Про успіх харківських науковців уже повідомили світові агенції, а невдовзі сенсаційна новина з’явиться і в найрейтинговішому фаховому журналі Phesical Review. Це означає, що першість УФТІ ніхто не заперечує і досягнення вітчизняних фізиків таки визнається світовою науковою спільнотою. У свою чергу «уфтінці» не збираються спочивати на лаврах. Кажуть, що найближчим часом спробують представити варіанти застосування свого ноу–хау на практиці. Йдеться про створення квантового комп’ютера та іншої техніки майбутнього, що, як прогнозується, «вмітиме» передбачати погоду, розраховувати кліматичні зміни, опрацьовувати сигнали Всесвіту для пошуку позаземних цивілізацій.

Про успіх харків’ян свідчить і такий факт. У серпні вченим всесвітньо відомої корпорації International Business Machines (ІВМ) вдалося отримати зображення структури окремої молекули у найменших подробицях. Тоді науковці повідомили, що глибоке розуміння природи цих дрібних частинок допоможе у створенні нових компонентів для електроніки майбутнього. Однак, за їхніми прогнозами, впровадження у виробництво цих новітніх технологій слід очікувати не раніше, ніж через десять років. Харківське ж ноу–хау дозволило ще глибше проникнути у світ невидимої матерії і дещо змістити акценти у застосуванні отриманих знань на практиці.