Упродовж кількох місяців сімнадцятьох громадян України в нелюдських умовах змушували працювати біля узбережжя Африки, повідомили «УМ» у прес–центрі Служби безпеки України в Криму. Звільнити полонених удалося лише після того, як СБУ «накрила» в Феодосії крюінгову фірму, співробітники якої, застосовуючи злочинні схеми, «працевлаштовували» українських моряків у рабство. Не виключено, що це не єдині жертви банди работорговців.
«У фірмі морякам обіцяли по дві–три тисячі доларів США зарплатні за місяць, натомість їх нещадно і безоплатно експлуатували на риболовецьких суднах біля берегів Камеруну і Беніну. Через нелюдські умови існування і відсутність навіть елементарного медичного обслуговування українці неодноразово переносили тропічні хвороби, а коли їх доправили на батьківщину, всі вони перебували у стані сильного фізичного виснаження — двоє моряків померли: один — в Африці, інший — одразу після повернення в Україну», — розповіла «УМ» співробітник прес–служби Кримського СБУ Жанна Дунаєвська. Матеріали кримінальної справи за фактом продажу людей передано на розслідування до кримської міліції. Правоохоронці не виключають, що під час проведення слідства з’являться нові факти работоргівлі. У СБУ Криму стверджують, що подібні випадки продажу в трудове рабство не поодинокі. Так, у 2007 році двох українців звільнили з рабства в африканській Республіці Гвінея–Бісау.
Жертвами злочинців українські моряки стають переважно через власну необачність: привабливі у фінансовому плані пропозиції і висока конкуренція на ринку праці змушують людей ризикувати, як бачимо, часто навіть життям. Слід також зазначити, що в Україні тривалий час формувалась потужна інфраструктура риболовецького і торгового флоту (навчальні заклади, промислові підприємства, порти тощо), яка нині практично зруйнована, а морські спеціалісти опинилися на вулиці — Україна посідає п’яте місце в світі серед країн–постачальників моряків для торгового флоту. Нині на торгових судах різних держав світу працюють 65—70 тисяч українських моряків, із них на кораблях під українським прапором — лише близько п’яти тис. осіб.