Досі, аби потрапити в російську Гордіївку, мешканцям українських сіл Володимирівка, Веселівка, Водолаги Сумського району треба було подолати 20—25 кілометрів до міжнародного пункту пропуску. Звідти — територією Росії — ще таку ж відстань. Зараз досить пройти два–три кілометри — і ти вже в Гордіївці. Бо відтепер діє місцевий пункт пропуску через державний кордон.
Звичайно, погоджуються прикордонники, тутешні мешканці, яким треба було відвідати батьків чи онуків у сусідньому селі, на ту «офіційну» відстань не завжди зважали. Порушуючи правила, вони перебігали прикордонну смугу.
Села, які довгі роки живуть поруч, поєднує чимало родинних зв’язків.
Голова Гордіївської сільради Корнєвського району Курщини Володимир Марьєнцев попередив: свою промову виголошуватиме відразу двома мовами — так життя склалося. «Потрапив свого часу в Україну — дівчина сподобалася, Лариса, — ось вона, тут стоїть. У 1992 році побралися в Україні, жити стали в Росії, дітей народжували російсько–українських... Дванадцять років працюю головою і весь час хотілося вирішити для людей це питання — законно відвідувати рідних». Особливу подяку за те, що відтепер дорога між близькими людьми стала коротшою, Володимир Марьєнцев висловлює голові Сумської райдержадміністрації Олексію Гордійку. Той, у свою чергу, переконаний: треба робити, щоб людям жилося зручно, зокрема, щоб годинами не стояли на кордоні в черзі.
І коли Олексій Гордійко та заступник голови адміністрації Коренєвського району Ніна Редченко розрізали умовний кордон у вигляді червоної стрічечки, було відкорковане шампанське. І два ансамблі, один у віночках, один у кокошниках, зійшовшись біля прикордонного шлагбаума, досить злагоджено і душевно заспівали про «дєрєвєньку мою» — проблему, актуальну для місцевих мешканців із обох сторін кордону.
«Тепер легше буде, — ділиться росіянка Віра Бондарєва. — Бо у мене син у Сумах. Донька, вже не Бондарєва, а Кохана, теж в Україні живе. Тепер машину тут поставлять та й прийдуть близенько...»
Зауважимо: перехід пішохідний. Щоб проїхати автівкою, треба так само долати ті довгі кілометри. Бо для обладнання автомобільного переходу потрібні більші кошти і участь не лише прикордонників, а й митників. Адже авто так чи інакше підлягає перевірці. Та «по–домашньому» тут переважно ходять пішки чи їздять на велосипеді. Тому раді, що з цим не буде ускладнень.
ДО РЕЧІ
Наприкінці минулого тижня на Сумщині відкрили три місцеві пункти пропуску: вже згаданий Володимирівка—Гордіївка, а ще Старикове—Козине у Глухівському та Поповка—Сподарюшино у Великописарівському районі. Минулого року, нагадаємо, на Сумщині було відкрито сім пунктів місцевого пропуску.