Усіх героїв — додому

Депутати напишуть звернення до усіх найвищих органів влади. Крім легендарного провідника ОУН, в Україні повинні бути перепоховані Євген Коновалець, Симон Петлюра та сотні інших героїв, які нині спочивають на Заході. З даною ініціативою виступить Українська народна партія на найближчій обласній сесії, вимагаючи офіційної підтримки галицького «сейму». Звернення адресують «всім–всім–всім»: Президентові, уряду й парламенту. На думку голови Львівської міської організації УНП, обласного депутата Юрія Візняка, «особливої актуальності» питання набуває у зв’язку з велопробігом «Європейськими стежками Степана Бандери». Як про це вже писала «УМ», велопробіг закінчився великим пшиком, адже учасників історичного марафону просто не впустили на територію Польщі — внаслідок цього розгорівся дипломатичний скандал, гучніший за саму подію. Нагадаємо, прямували вело–бандерівці до Мюнхена, де й покоїться прах Бандери, вбитого радянським спецагентом Богданом Сташинським. У силу невідомих причин «обхідним», словацьким коридором, до Німеччини організатори велопробіг не скерували. Тож саме ця подія стала одним із каталізаторів галицької ініціативи.

За словами депутата, українці мають «позбутися звички на державному рівні вшановувати «не тих» визначних діячів, а пам’ятати про істинних своїх героїв, які дуже багато зробили для становлення сучасної незалежної України, і до яких чомусь по сьогодні залишається неоднозначне ставлення». Водночас сам депутат свідомий, що подія трохи не на часі — для теперішньої влади, особливо напередодні виборів, прийняття рішення про перепоховання не зовсім вигідне. «Більше того, зважаючи на вперте несприйняття антиукраїнських сил спорудження пам’ятників національним героям, воно могло б зашкодити рейтингу в період передвиборчої боротьби», — міркує пан Возняк. Але це, на його думку, не мало б вплинути на прийняття «давно назрілого і, безумовно, правильного рішення».

Попри локальність ініціативи, перепоховання мало б проводитись на всеукраїнському рівні до наразі не існуючого Пантеону Героїв, котрий, за логікою, мав би постати в Києві. Але в разі якихось неув’язок на центральному рівні місце під цей Пантеон у Львові вже готове. Тоді, на думку депутата, «в нас не було б потреби їхати до Мюнхена, Роттердама, Парижа чи де–інде, щоби вшанувати пам’ять героїв України, не було б візових проблем, люди не хвилювалися б, чи їх впустять на територію іншої держави».

Натомість відомий львівський історик Андрій Павлишин вважає, що з подібними гучними ініціативами варто виступати лише після чіткого і продуманого плану дій та після затвердження загальної концепції Пантеону Героїв: «Варто замислитись, чому саме перед виборами з’являються подібні ініціативи, адже досі нема повного суспільного консенсусу у цій справі. А саме він є винятковою запорукою успіху у подібних справах». Крім того, історик риторично перепитує, чому до ідеї перепоховання повернулися саме під час відзначення 70–ї річниці початку ІІ Світової війни, а не, наприклад, кількома місяцями раніше: «Можливо, спочатку вартувало б провести усю необхідну підготовчу роботу, і вже потім виступати з гучними заявами?»

Існує й інше невирішене питання: для перепоховання українських діячів, яких поховали поза Батьківщиною, потрібна згода їхніх родичів, тож наразі невідомо, чи останні мають бажання перевозити прах Степана Бандери з Мюнхена, Симона Петлюри з Парижа чи Євгена Коновальця з Роттердама.