Хтось, прицмокуючи язиком і мрійливо мружачись, вимовляє слово «кус–кус», і у вашій уяві постає якась фантастична вишукана страва, що її подають у Єгипті на розмальованій блискучій таці. Насправді ж — це гостра густа кулеша зі шматками м’яса, цибулею, картоплею й квасолею. Вона обпікає піднебіння і змушує літрами пити все, що трапиться під руку.
А ще вам радитимуть скуштувати кофту — соковиту котлету, схожу на колись популярний у наших забігайлівках люля–кебаб. Що вже казати про неймовірний вибір морепродуктів — такого розмаїття риб, молюсків та членистоногих ви не зустрінете ніде в світі. А потім досвідчений мандрівник почне розповідати про велетенські купи екзотичних фруктів, що громадяться на щедрих столах у готельному ресторані за ситсемою «все включено», де ви можете брати всього скільки схочете. Це й дивовижний плід ґуава, схожий на нашу грушу, але зовсім інший на смак, це й харанкеш — маленькі помаранчеві кульки, сховані в сухих хатинках–коробочках. Вони неймовірно смачні, кисло–солодкі. Саме харанкеш, або, як його називають у наших супермаркетах, фейзалес найкраще тамує спрагу і збуджує вовчий апетит.
Вабитиме ваше око й гігантська полуниця, але не та штучно–ватяна, що її цілий рік продають у наших холодних краях, а соковита й ніжна, щойно зірвана з грядки. Ясна річ, що ваша рука тягтиметься й тягтиметься до свіжих, а не засушено–заморених фініків, соковитого інжиру й розкішної перестиглої хурми.
Ви не втримаєтесь і наберете повну тарілку різних загадкових плодів, а потім довго намагатиметеся прожувати скибки помаранчево–червоної папаї, такої схожої на нашу диню, тільки з дрібненькими, мов намистинки, чорними кісточками. Ви будете гірко розчаровані, бо та папая не лізтиме вам у горло, а залишати повну тарілку буде незручно. Але тим і чудовий шведський стіл, що харчів на ньому — неміряно, і ви починаєте зауважувати, що ваші сусіди також залишають їжу на тарілках і, як відважні дослідники–першовідкривачі, знов і знов кидаються до столів, де розставлене частування. Так, любі друзі, вам не пощастить оминути цієї наркотичної залежності від єгипетської кухні, і ви допадетеся до східних ласощів і споживатимете маленькі й великі тістечка, зліплені з мільйона шарів тонюсіньких коржів, просякнутих медом, напханих товченими горішками й невідомо ще чим. І ви, облизуючи пальці, вбиратимете в себе цей чарівний смак і зрозумієте врешті, чому ж герої «Тисяча й одної ночі» тільки те й робили, що кохалися і їли–їли–їли. Недарма ж розпусників віддавна називають «сластолюбцями». Певно, на Сході насолоду від кохання й від витончених солодощів вважають нерозривно пов’язаними між собою.
Але! Ще в дитинстві мудрі батьки раз у раз нагадували нам, що за всі задоволення треба платити. А ви й забули цю просту, але стовідсотково правдиву істину? А дарма! Бо саме в цю мить вашої найвищої харчової насолоди надходить гірка розплата! Мої друзі–поляки, які вже давно вподобали єгипетські курорти, влучно називають це поширене серед туристів явище «помстою фараона». Отож, необачно кинувшись у вир невтримного гурманства, ви раптом відчуваєте, що вам уже не хочеться відвідувати піраміди, зазирати у безносі морди сфінксів і навіть хлюпатися у теплому Червоному морі, полохаючи табуни барвистих рибок! Тепер ви не можете й на десять хвилин покинути свій готельний номер і відлучитися від приміщення, що в народі називають гаванною. І коли врешті, похитуючись і тримаючись за живіт, ви з’являєтеся на люди, якась добра душа простягує вам півлітру рідної вкраїнської горілки і пояснює, що це — єдині ліки від «помсти фараона». Треба зауважити, що це й справді самовідданий вчинок, бо в Єгипті алкоголю, крім слабенького місцевого пива, ви не дістанете. Тепер ваша дієта — підсушені тут–таки, біля розкішних страв, що височіють на столах, тости і спілкування із колегами по нещастю:
— А ви пробували дуже міцний чай?..
— А мені сказали, що пепсі–кола найкраще допомагає...
— Ой, вибачте, мені вже час бігти...
Ось так драматично закінчуються ваші єгипетські вакації. Але, приїхавши додому, ви підете на роботу, будете розповідати про казкову країну, що зветься Єгипет, про ніжне й лагідне Червоне море, про тисячолітні піраміди й сфінксів і, головне, про неповторні, фантастичні, смачнючі єгипетські страви!
Леся ВОРОНИНА