Звичні нині томати — кілька століть тому знані як декоративні рослини — власне овочами назвали італійці й охрестили «помо’доро». У перекладі це означає «яблуко золоте». Та український клімат не завжди дозволяє дозріти всьому врожаю томатів, частину їх знімають зеленими. Та, виявляється, і з таких можна зробити заготовку на зиму.
Для ікри із зелених помідорів підійдуть плоди, які не тільки не достигли, а й устигли трохи прив’янути ( 2 кг). Їх миють, просушують і запікають у духовці. Потім печені помідори перекручують у м’ясорубці, додають за смаком сіль, чорний мелений перець та обсмажену на рослинній олії цибулю (0,5 кг). Усе перемішують і розкладають у попередньо ошпарені півлітрові банки, заповнюючи їх на три чверті. Поверх заливають томатним соусом, який готують із дозрілих помідорів(1,5 кг). Їх миють, розрізають, вкладають у каструлю, наливають на дно трохи води і варять до готовності. Потім знімають з вогню і чекають, допоки вони охолонуть. Далі — верхню рідину зливають, а густу масу уварюють на маленькому вогні. За хвилин 10—15 густу масу протирають крізь сито. Потім змішують обидві частини, додають трохи солі і чорного меленого перцю і кип’ятять сік ще впродовж 25 хвилин.
Залиті гарячим томатним соком банки з перекрученими запеченими зеленими помідорами накривають сухими кришками і стерилізують упродовж години. Закупорюють, перевертають і охолоджують.
ВЛАСНИЙ ДОСВІД
Неварена аджика
— Для приготування аджики, яка добре зберігається під пластмасовими кришками в холодильнику чи льосі, потрібні один кілограм червоного болгарського перцю та три стручки гіркого, по 300 грамів часнику та оцту і півсклянки цукру, — розповідає львівська господиня Леся Самченко. — Усі овочі пропускають крізь м’ясорубку чи подрібнюють у міксері, додають інші інгредієнти, змішують, розкладають у банки — і соус готовий. Така аджика присмачить страви з м’яса та макаронні вироби, її можна подати до вареників із картоплею.