Чайку «Спас», яка затонула в Херсоні в ніч на 12 серпня, нарешті, підняли. Воду із судна відкачали. Корму казацього човна кілька днів утримуватиме над водою плавучий кран за допомогою канатів — щоб деревина добре просохла.
Технічну допомогу надали фахівці Херсонського морського торговельного порту. Підйом ускладнювала можливість повторного витоку дизельного пального з моторного відсіку. Щоб цього не відбулося, довелося задіяти спеціальний катер і кількох досвідчених водолазів.
Команда власників чайки «Спас» заплатила значний штраф за забруднення Дніпра нафтопродуктами, і так само повністю оплатила проведення рятувальних робіт. Загальна сума витрат уже наблизилася до двох тисяч доларів.
«Коли ми довідалися про НП і приїхали в Херсон, на нас уже очікували екоінспектори, — розповів «УМ» отаман екіпажу козацької чайки Роман Рось. — Вони, звичайно, виявили лояльність, оскільки пам’ятали, як торік ми катали місцевих дітлахів, тому штрафи виписали не позахмарні. Набагато більше турбот нам принесли бюрократичні витівки місцевих чиновників: вони не дозволяли діставати «Спас» доти, доки я не вибігав по інстанціях і не підписав усі потрібні документи...».
За словами одного з членів екіпажу «Спасу» Мирона Колодка, чайка пірнула на дно не через несправність, а через недогляд. Тривалий час на борту судна екіпаж був відсутній, ніхто своєчасно не звернув увагу на те, що від морозів тріснув шланг біля вихлопної труби. Саме це й стало головною причиною постійного підтоплення чайки. «Це дерев’яний човен ручної роботи, тому він постійно трохи підтікає. Якщо на борту є екіпаж — воду відпомповують щодня. Однак чайка від минулого року простоює на одній із баз біля Херсона, і за нею доглядала лише одна людина. На жаль, ця людина захворіла на два тижні. Саме тоді «Спас» і набрав води, отож важка корма, де розташовано мотор і гармати, потягнула човен під воду», — підсумував Мирон Колодко.
Екіпаж козацької чайки впевнений, що вже через кілька тижнів, розібравши й почистивши двигун і висушивши чайку, вони зможуть відправитися на ній по морю в Туреччину, а вже в наступному році — через Атлантику в Америку.