Тару добровольці громадського руху «Відродження Херсона» здали, а на виручені гроші відкрили рахунок у банку, на якому поки що лежить одна тисяча гривень. Лебедине озеро розташоване у самому центрі Херсона. Раніше це було найулюбленіше в народі місце для відпочинку, а нині — велике захаращене сміттєзвалище, де живуть бомжі й безпритульники. Цей об’єкт став таким через банальну жадібність місцевих чиновників. Справа в тому, що ще сім років тому озеру потрібен був капітальний ремонт — стали протікати труби, а штучна водойма почала розвалюватися. Поки грошей на проведення робіт не було, чиновники вирішили просто злити воду з озера. Саме тоді одна із заступників мера Херсона запропонувала викупити цю частину землі (разом із водоймою) з муніципальної власності.
Заповзята жінка планувала побудувати на цьому місці приватний готель. Однак угода не відбулася, бо не зійшлися в ціні. Тоді чиновниця вирішила діяти за принципом «так не діставайся ж ти нікому» впродовж довгого часу просто бойкотувала усі ремонтні роботи. Однак громадськість міста була невдоволена таким станом справ і засипала скаргами міську мерію. Конфліктну ситуацію розв’язали, звільнивши недбайливу господарку. Після цього навіть провели конкурс проектів реконструкції озера, обрали переможців, однак справа знову не зрушила з місця через брак коштів. Для проведення відбудовних робіт треба знайти інвестора, який вкладе від 500 тисяч до 2 мільйонів гривень на реконструкцію штучного озера. Чиновники такі гроші витрачати не бажають, натомість пропонуючи розв’язати проблему шляхом народного будівництва. Тобто як у радянські часи, за рахунок добровольців, згодних працювати на благо міста безкоштовно. Ось така в Херсоні мерська влада: прагнеш відкрити благодійний фонд — здавай пляшки. Прагнеш відновити муніципальний парк і озеро — бери лопату й сам копай. Питання у тому, навіщо такі «мужньовладці» потрібні мешканцям Херсона?