Велика родина любить відпочивати на власноруч облаштованому пляжі.
Коли у твоїй родині п’ятнадцятеро дітей, щодня маєш одну й ту ж «арифметику». Приміром, приготувати 10 літрів борщу, зварити 7 кілограмів картоплі, насмажити 2 кілограми котлет та 4 кілограми риби. І все це велика родина може з’їсти за один–єдиний раз! А ще маєш думати, скільки потрібно автівок, аби всім разом кудись поїхати. На щастя, останню проблему багатодітній родині Зюзькіних із села Новомиколаєвка на Херсонщині вдалося вирішити — сім’я обзавелась особистим мікроавтобусом. Ключі від «Газельки», яку придбали на гроші благодійників, у «доважок» до звання «Мати–героїня» вручив родині голова Херсонської облдержадміністрації Борис Селенков. А водія й шукати не довелося — водить «бусика» старший син Зюзькіних Микола.
І Валентина, і її чоловік зростали у багатодітних родинах. У Валі — шестеро сестер і братів, у чоловіка Сергія — семеро. Тож, коли вони побралися, вирішили підтримати родинну традицію. Першого малюка Валентина народила в 20 років. Зараз старшому сину вже 26, а молодшому — 5 років. Поки дітей було небагато, жінка працювала і садівником–бригадиром, і на заводі. А зараз... зараз вона працює просто мамою — і дуже щаслива!
47–річна Валентина пригадує свою молодість, коли діти ще були маленькі. Ой і важко тоді було їй, недосвідченій, впоратися з розбитими колінцями та сльозами своєї малечі. Багатодітна мати й сама плакала ночами від утоми. У шухляді, де завжди лежали напоготові зеленка та бинти, була і валер’янка, щоб самій заспокоїтись від щоденної напруги. Але той важкий період — уже позаду. Тепер, коли діти виросли, Валентина вже спокійна за їхнє майбутнє. Усі здорові, доглянуті, добре вчаться. У школі лише подяки чує від учителів. Старші допомагають за молодшими наглядати. То й мати почувається, ніби на світ народилася...
Родина в Зюзькіних — роботяща. Із харчів купувати на ринку практично нічого не доводиться: овочі, фрукти, зелень — усе це на городі росте. А за живністю, яка кукурікає, рохкає та мукає, наглядають молодші діти.
— Ось спробуйте нашого молочка, — запрошує мене Валентина, — воно ж і смачне, і корисне. Не порівняти з тим, що у ваших супермаркетах продають! Рибу теж не купуємо. У нас річка недалеко від будинку. Беремо човен, виїжджаємо на середину річки. За декілька годин тут можна і щупаків хороших наловити, і товстолобиків. Ось і поєднуємо користь із задоволенням. А щоб було затишніше, ми там всією сім’єю розчистили місце, понавозили чистого піску і зробили справжній пляж. І самі туди приходимо відпочивати, і односельцям дуже полюбилося це місце. Вони його так і називають «Зюзькін пляж!»
Це зараз Зюзькіним у селі навіть заздрять. А раніше всяке було. Траплялося, що недобрі сусіди шипіли Валентині вслід: «Бач, знов із пузом ходить. Тут не знаєш, як одну дитину прогодувати, а в неї стільки ротів!» Але зараз навіть найзліші язики мовчать, бо бачать — усе в цій великій родині гаразд.
Тут зуміли зберегти злагоду, повагу, любов. Тому не страшна цій родині ані людська заздрість, ані фінансова криза.
— Ви знаєте, для мене найбільша «криза» — це коли хворіє хтось із дітей, коли я бачу сльози на очах сина або дочки, бо щось там не складається в житті, — каже Валентина Зюзькіна.
Часто ця велика родина зустрічає гостей: приїжджають навіть дуже поважні депутати та чиновники. Бувало, приїдуть похмурі, заклопотані, не до жартів їм. А ось побувають у цій гостинній домівці, скуштують смачного борщу, подивляться, як небагато треба людям для повноцінного щастя, й уже зовсім з іншим виразом на обличчях покидають Зюзькіних. Бо наповнює серце кожного, хто відвідав цю щасливу родину, енергія любові. Такої, яку ні за які гроші не купиш...
Іде другий десяток літ, як немає з нами дорогої для мене людини — Євдокименко Ірини Пилипівни, матері моєї дружини, а по-простому — тещі (або, як прийнято в англійців, mother-in-law, «мами за законом»). Народилася вона у 1910 році. >>
30-річний черкащанин Олексій Ганшин ніколи не мав автомобіля і навіть не хоче його купувати. Бо в нього є веломобіль. Олексій не просто любить на ньому подорожувати, він власноруч будує ще й лежачі велосипеди. У планах народного умільця — власна велосипедна фірма на зразок тих, що працюють у Європі. >>
Сьогодні — 9 днів, як пішов із життя Ігор Калашник, політик, громадський діяч Черкащини, доктор економічних наук, заслужений будівельник України, лауреат загальноукраїнського рейтингу професійних досягнень «Лідер України», депутат Черкаської міської ради кількох скликань і багаторічний друг нашої газети. Йому було лише 55 років. Раптова і трагічна смерть шокувала всіх, хто знав Ігоря Миколайовича. >>
Ще жоден художник тему сучасної українсько-російської війни досі не втілював настільки масштабно, як 53-річний художник iз Дніпропетровська Сергій Чайка. Його нова картина вражає грандіозністю, насиченістю образів українських героїв, серед яких у центрі постає Надія Савченко. >>
Звістка про те, що Василю Пилці з Кривого Рогу замовили портрет короля Кувейту, нещодавно була розповсюджена багатьма ЗМІ як неабияка сенсація. Особливої ж пікантності додавало те, що українському майстру гравюри на склі за таку роботу ніби мають заплатити гонорар у сумі річного бюджету України. >>
Більше 30 років поспіль українська народна пісня допомагає черкаській родині Карпенків на їхньому життєвому шляху. Саме пісню та музику Ніна Петрівна i Володимир Михайлович називають тим джерелом натхнення, яке підтримує, дає сили і дарує настрій. І тоді як добре на душі, і тоді як важко. >>
