Підтвердженням того, що людина побачила світ, завжди є фотографії біля визначних пам'ятників. І чим більше у вас таких фото, тим більше маєте шансів вразити друзів, знайомих і родичів, підсовуючи їм сімейні альбоми під час чергових іменин-хрестин. У Києві, якому на кількість монументів нарікати гріх, місць для зйомок цьогоріч стане ще більше. Тепер до компанії загальних улюбленців — пам'ятника Шевченку і Голохвастову з Пронею Прокопівною — приєднаються й нові персонажі...
Городецький питиме каву в Пасажі
Зробити подарунок столицi на День Києва першим обіцяє Володимир Щур — автор київських пам'ятників-улюбленців Паніковському, Леоніду Бикову і чи не найпопулярнішого — Голохвастову з Пронею Прокопівною. Його нова робота цього разу буде присвячена епатажному й вишуканому київському архітектору кінця ХІХ — першої половини ХХ століть Владиславу Городецькому. Бронзову скульптуру польського шляхтича поселять у Пасажі біля Хрещатика. Місце для Городецького вибрали спеціально поряд з однойменною київською вулицею. Дата відкриття теж не випадкова. Як пояснили в Діамантбанку, що фінансує будівництво пам'ятника, День Києва цьогоріч збігається з днем народження Городецького.
За задумом Володимира Щура, у літній кав'ярні архітектор «присяде» на хвилинку за столик, щоб, неспішно потягуючи каву з філіжанки, розгледіти новий Київ. Підсісти за столик поряд із колишнім власником Будинку з химерами, щоб сфотографуватися або й випити належні сто грамів кави, зможе кожен бажаючий. Для цього скульптор спеціально робить різьблений стілець. Володимир Іванович, каже, що навіть таку «грубу» роботу нікому не довіряє: «Якщо не простежити як відливатимуть у бронзі скульптуру, потім її можна просто не впізнати. Її зроблять настільки по-варварськи, що всі нюанси зітруться, а справа ж саме у них».
До своєї роботи Володимир Іванович ставиться настільки трепетно, що для відтворення образу навіть спеціально шукав по київських архівах старі фотографії Городецького і вчився зав'язувати краватки... Спочатку скульптор «справив» шляхтичу пальто, каже, хотів, аби цього разу його персонаж виглядав респектабельно. Адже це була людина поважна. Архітектор Національного художнього музею, Римо-католицького костьолу святого Миколая, Караїмської кеннасси (нині Будинок актора), Будинку з химерами і навіть ханського палацу в далекому Ірані знав собі ціну. Але в пальтi, за словами Володимира Щура, фігура Городецького вийшла занадто товстою. Тому майстер змушений був накинути на архітектора сюртюк. «Коли я зробив основну фігуру і взявся «одягати» Городецького, довелося вивчити всю тогочасну моду. Я навіть з'ясував для себе, що краватки в 20-х роках минулого століття були без гострих «язичків», як зараз, а з рівно обтятими краями», — поділився Володимир Іванович.
Зараз автор Городецького «взявся» за бруківку. Для точного її відтворення скульпторові доведеться пригадати старі добрі часи і, як студенту, посидіти в бібліотеках та музеях над запиленими фото. «Кияни, можливо, й не помічали, що у мого Голохвастова одна бруківка, а в Паніковського — вже зовсім інша, а для мене такі детальки дуже важливі, в роботі майстра повтори неприпустимі», — розповідає Володимир Іванович.
«Іду на ви!»
А от указ про спорудження пам'ятника князю Святославу був підписаний Президентом ще в 2002 році, коли з дня смерті великого полководця виповнилося 1030 років. Однак тоді вшанувати пам'ять князя не вдалося, лише конкурс на кращий проект провели. А потім тривалий час фахівці не могли визначитися з місцем спорудження монумента — князь, власне, в Києві довго і не жив, увесь час проводив у військових походах. Зрештою, монумент вирішили встановити на перетині вулиць Володимирської, Десятинної та Андріївського узвозу. І станеться це вже ось-ось: згідно з розпорядженням міського голови Олександра Омельченка, пам'ятник відкриють 25 травня — у День Києва.
Утiм автори пам'ятника далеко не такі оптимістичні, як розпорядження міського голови. За їхніми словами, при вчасному фінансуванні з монументом ще можна було б «підсуєтитися» до Дня незалежності, але аж ніяк не до кінця травня.
Теоретично це міг бути ще один озброєний вершник на коні — більшість авторів поданих на конкурс проектів бачили князя саме таким. Проте кінних скульптур у Києві вже доста: від героя Громадянської війни Миколи Щорса до гетьманів Хмельницького та Сагайдачного, а також «кінного» козака Мамая. Тож скульпторам довелося неабияк пофантазувати, аби відійти від шаблону. Тим більше що у Києві вже є один пам'ятник Святославу Хороброму: його, не чекаючи «державного», встановила у своєму дворі Міжрегіональна академія управління персоналом, що на Червонозоряному проспекті.
За задумом скульптора Валерія Швецова, пам'ятник Святослава «ліпитимуть» у вигляді увіткнутого в камінь велетенського меча. На ньому викарбують барельєфи озброєного князя в повен зріст разом із дружиною і відомий вислів «Іду на ви!». Як виглядатиме невідомий нам зовні князь? Валерій Валентинович жартує, що «таким, яким його знають усі». Маючи на увазі відомий і чи не єдиний опис зовнішності Святослава Ігоровича у візантійському літописі: середнього зросту, широкоплечий, з довгими вусами, гладко виголеними підборіддям і головою, на якій був лише довгий козацький чуб — ознака високого княжого походження. Вдягався невибагливий князь-воїн у білий полотняний одяг, в одному вусі носив золоту сережку з двома перлинами й рубіном.
Жертв Голодомору увічнять дзвоном-черепом?
Наприкінці жовтня київська влада також обіцяє відкрити третій за рахунком у столиці пам'ятник жертвам Голодомору (два інші стоять біля Михайлівського золотоверхого собору та на території уже згадуваної Міжрегіональної академії управління персоналом). Його встановлять на Володимирській горі. Останню заради такої події збираються причепурити: позрізають старі дерева й «вичешуть» із «боків» гірки сміття.
Подивитися на те, як собі скульптори уявляють цей меморіал, може кожен киянин у Музичному театрі Києва на Подолі. Там на оглядини публіки виставлено більше двох десятків конкурсних робіт. Утім одразу хочеться попередити, що тамтешня колекція не для глядачів зі слабкими нервами: побачити у виставковому залі можна і фігури людей, які повисли на колючому дроті, чи кілках, і «символічні» дзвони у формі людського черепа (!).
Свій вердикт журі оголосить наприкінці березня. Після чого на проект із київської бюджетної кишені піде 150—200 тисяч гривень. У «культурному» управлінні столиці переконані, що такої суми цілком вистачить, оскільки цей пам'ятник має бути простим, скромним і зрозумілим. Також поряд із монументом, на Трьохсвятительській, 4б, одночасно з пам'ятником відкриється й Державний історико-меморіальний комплекс жертвам Голодомору та політичних репресій.
А Київ просто відмикався
За оригінальністю проект, про який далi пiде мова, претендує на місце у Книзі рекордів Гіннесса. Причому до роботи над пам'ятним знаком «Ключ від міста» можуть приєднатися всі охочі. Оскільки матеріал на монумент автори проекта збирають із використаних ключів українців. «Ми вирішили створити один величезний ключ із кількох тонн непотрібних старих. Люди уже принесли нам дві з половиною тисячі старих «відмичок», — розповів «УМ» керівник креативної групи компанії «А-СКРІН» та автор ідеї пам'ятника Роман Воробйов.
За його словами, ключ має стати своєрідним символом столиці: його «борідку» виготовлять у формі назви міста й прикрасять каштановим листком. Втілити задум у життя зголосився архітектор Микола Кислий. Роботи почнуться за кілька тижнів. Тоді столичні чивновники мають підписати дозвіл на початок робіт. А місце для ключа підшукали давно. Спочатку автори ідеї для таких цілей намітили невелику ділянку побіля метро «Вокзальна», але, коли з'ясувалося, що ставити там кількатонну залізяку не можна, вирішили перенести її у скверик навпроти входу до Центрального вокзалу. «Нам сказали, що ставити пам'ятник біля метро не можна, бо якраз на тому місці заховано підземні комунікації, і важкий ключ міг провалитися просто в шахту», — пояснив Роман Воробйов.
Збір непотрібних у господарстві ключів триває. Кожному, хто пожертвує «відкривачкою», організатори акції видають відповідне меценатське посвідчення. До речі, в акції можуть взяти участь також мешканці Ірпеня, Бучі, Ворзеля, Гостомеля та Коцюбинського. Організатори запрошують принести свої ключі до майстерні скульптора, попередньо зателефонувавши за номером: 299-58-81.
Цікаво, що офіційний ключ від столиці до наших днів не зберігся, є лише символічні ключі, які залишилися від Печерських воріт Київської фортеці міцності та й ті порівняно «молоді» — XIX століття.
Так виглядає Голодомор очима одного зі скульпторів-конкурсантів.
Фото Олекciя IВАНОВА.
