Свого часу справжні народні депутати домоглися видворення із зали засідань гіпсового ідола Бланка–Леніна, що бовванів у ніші за спинами президії. Це було здійснено всупереч скаженому спротиву сумнозвісної «компартгрупи 239», проводир якої О. Мороз волав: «Винєсєтє статую вождя только чєрєз мой труп!». Над куполом споруди замість радянського червоно–синього замайорів український синьо–жовтий прапор.
Згодом з усіх чотирьох пілонів порталу будівлі зняли серпасто–молоткасті емблеми, а з фронтону викорчували герб покійної Української РСР, вмонтувавши натомість Тризуб — Малий Державний Герб України.
Одначе й сьогодні на верхівці флагштока, що увінчує споруду Верховної Ради, над державним символом України — синьо–жовтим стягом — гніздиться успадкована з імперських часів комуно–радянська кремлівська п’ятикутна зірка. Скажете, не дійшли руки до неї. Далебі, ні! Не дійшли не руки і не ноги — не дійшли голови. Криваву п’ятикутницю дбайливо зберігають і оберігають представники компартноменклатурної братії — кравчуки, ткаченки, морози, литвини та іже з ними, — які незмінно–позмінно кермують законодавчим органом начебто незалежної України.
Красномовною є реакція тов. Литвина на мій лист із цього приводу («Україна молода» від 2 липня цього року). Спікер, відписавши мені особисто і погоджуючись «стосовно дещо дивного сусідства двох символів різних епох — зірки та жовто–блакитного прапора», відкидає «можливість однозначного вирішення цього питання», пише, що є «актуальніші питання». При цьому він посилається на те, що Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлено відповідальність за самовільну зміну архітектурного вигляду будинків або споруд під час експлуатації.
Як кажуть у нашому селі, на городі — бузина, а в Києві... друге пришестя дядька Литвина... Збереження п’ятикутниці поряд із (і над) синьо–жовтим стягом нагадує спробу схрещування їжака з вужем. Але якщо останнє є безневинним (хоча й безперспективним) біологічним експериментом, то перше — державно–доленосне, політичне явище. Це — глибока наруга над Україною. Це — брутальне глумлення над пам’яттю жертв червонозіркових вампірів, мільйонів задушених, заморожених, втоплених, повішених, розстріляних, заголодоморених українців. Це — своєрідний політичний шлагбаум перед майбутнім України, оскільки п’ятикутниця символізує єдино можливий шлях — «вперед до минулого!», до «цупких» обіймів «старшого брата». На такий результат і спрямоване «двозначне» вирішення порушеного питання. Невже не зрозуміло?!
Хотілося б звернутися до Президента України В. Ющенка з таким запитанням. Чи є в нього можливість (організаційна, управлінська, правова, економічна) посприяти тому, щоб Україна все–таки до свого повноліття — 18–річчя Незалежності — отримала символічний подарунок — заміну на будівлі Верховної Ради окупаційної п’ятикутниці конституційним Тризубом? Адже над місцем засідань законодавчого органу України, а отже, і над самою Україною, мають вивішувати не чужинські, а питомі, свої, українські, державні символи.
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
