Уже встановлено імена всіх українців з екіпажу збитого 14 липня в Афганістані гвинтокрила. Четверо з них мешкали в місті Новий Калинів Самбірського району Львівщини — це Юрій Рущак (1961 року народження, командир екіпажу, одружений, батько двох дітей), Олег Храмов (1971 р. н., одружений, має дитину), Володимир Ковалів (1966 р. н., троє дітей), Михайло Наконечний (1964 р. н., двоє дітей). Ще двоє членів екіпажу — 48–річний Сергій Полященко і 39–річний штурман Сергій Приходько — вихідці з Криму. У них також залишилися сім’ї. Екіпаж пропрацював в Афганістані лише місяць.
Рідні пілотів отримають по 10 тисяч доларів США страхової суми, про інші компенсаційні виплати наразі не йдеться.
Зараз вирішують питання про доправлення тіл загиблих в Україну. Як повідомив «УМ» директор молдовської компанії «Пекотокс Ейр» (яка наймала український екіпаж. — Авт.) Леонід Токаренко, це може статися сьогодні–завтра — до вильоту в Афганістан підготовлено літак. «На заваді може стати лише бюрократична тяганина, адже Афганістан — це мусульманська країна, де субота — вихідний день. Але щойно літак із загиблими прибуде в Україну, представники нашої компанії доправлять їхні тіла по домівках і передадуть близьким», — пообіцяв пан Токаренко.
Тим часом у Посольстві України в Молдові «УМ» отримала інформацію про те, що збитий Мі–26 насправді належав українській компанії, яка нещодавно передала права тимчасового володіння компанії «Пекотокс Ейр», що згодом підтвердили й у молдовській авіакомпанії. Проте Леонід Токаренко відмовився повідомляти назву української компанії–власника: «Це не стосується справи і не має ніякого сенсу. Сьогодні всю увагу потрібно приділити загиблим і їхнім сім’ям».
Усі загиблі в Афганістані українці — військові пілоти–пенсіонери, які ще два–три роки тому брали участь у миротворчих операціях під егідою ООН. Але останній свій політ українці здійснили під «чужими прапорами» і вже як цивільні вертолітники. У світі нині склався попит на українських військових спеціалістів, тоді як у самій Україні їм пропонують або працювати за нікчемні зарплати, або ж змінити професію, розповів «УМ» військовий експерт Центру Разумкова Микола Сунгуровський. Українці переважно самі шукають виходи на роботодавців. Якби існували відповідні центри зайнятості, туди б вишикувались чималі черги офіцерів–відставників.