Золото «Східної Вікторії»

Коли б я зустріла цього 22–річного юнака випадково, подумала б, що це один із наступників Кличків. І навіть не помилилася б на всі сто. Бо киянин Артем Ромашов донедавна активно займався спортом, зокрема і боксом. Взагалі, спектр його захоплень вартий поваги — щось на зразок кота Матроскіна з Простоквашино: «А я ще й хрестиком вишивати умію...» Випускник школи–інтернату з поглибленим вивченням художньо–естетичного циклу і петриківський розпис пробував робити, і фітодизайном «балувався». Та основне заняття Артема уже кілька років поспіль — кулінарне мистецтво. Втілюючи свої фантазії та бажання на тарілці, досить юний кухар одного зі столичних ресторанів здобув уже не одну перемогу на змаганнях серед своїх ровесників–юніорів та досвідченіших кухарів. Купу відзнак і нагород кухар–маестро уже цьогоріч привіз із двох міжнародних кулінарних змагань: із гастрономічного фестивалю у Стамбулі та конкурсу «Смак життя», що відбувся на грецькому острові Кріт.

Коли сам удома

Спочатку були смачні мамині борщі й овочеве рагу та чіткі татові установки, що робити зі сковорідкою чи як різати картоплю. Попутно з 11 років Артема зачаровували картинки відвідин ресторанів за кордоном. «Шкільними групами ми їздили в Австрію, Німеччину, Угорщину, Польщу, — розповідає Артем. — І там на мене справив незабутнє враження дух ресторанних прийомів. Наприклад, ресторан біля підніжжя Альп, коло озера австрійського Зальцбурга. Найбільше відвідувачів приходило туди надвечір, щоб пройтися біля води, помилуватися заходом сонця і золотом вечірніх променів на гірських вершинах. Нагулявши апетит, усі з задоволенням їли засмажені реберця з грінками з часником й оливковою олією».

Коли постало питання вибору професії, різностороній Артем уже остаточно вибирав між криміналістикою і кухарством. І врешті–решт вирішив, що краще самому складати різні кулінарні ребуси і дивувати ними інших, аніж розгадувати чужі злодійства. Базову освіту отримав у Вищому комерційному училищі при торгово–економічному університеті. Там і почав періодично мірятися кулінарною силою з іншими. Далі — загальнокиївські, всеукраїнські та міжнародні конкурси кухарів.

Удома Артем більше любить, коли готує його дівчина — Вікторія Назаренко. Натомість він присвячує їй свої кулінарні шедеври на конкурсах і кулінарних фестивалях. Нещодавно ім’ям коханої назвав вегетаріанську страву — і «Східна Вікторія» здобула золоту медаль на конкурсі «Смак життя» на Кріті. Стосовно найулюбленішої «холостяцької» страви, то це хліб, сало, часник та огірок.

Паста по–ромашовськи

Страви–переможці Артема Ромашова — авторські. Звичайно, він компілює знання своїх попередників. Але моделюючи у голові смаки, обов’язково додає щось нове і несподіване. Серед відзначеної найвищими оцінками суворого журі дивовижі, наприклад, запечена чорна тріска в карамелізованому соєвому соусі з морською спаржею або страусятина з фаршированою фруктами грушею. «Східна Вікторія» — це запанірований у рисовому борошні японський сир тофу, що подається з соєвими ростками, помідорами чері та спаржею. Незвичайного смаку страві надають біле вино, соєвий соус, оливкова олія, сік імбиру, біле та чорне кунжутне насіння, розмарин, часник і лікер зі смаком лісових ягід.

На перший погляд, досить звична італійська страва — паста з морепродуктами. Та це коли не фантазувати. А якщо збити у блендері болгарський перець і додати його у вершковий соус, то це уже своєрідне кулінарне ноу–хау. Із таких нововведень і утворюються надзвичайні смаки, що перемагають на конкурсах. Хочете скуштувати?

Для приготування порції пасти з морепродуктами потрібно взяти 10 г шпинату, по 1–2 г розмарину та базиліка, 5 г часнику, уже почищених по 30 грам каракатиці, нарізаного японського кальмара (з солодкуватим смаком), новозеландських (чи інших) мідій та 15 г восьминогів, по 50 г болгарського перцю та помідорів, 70 г вершків, близько 100 г борошна з твердих сортів пшениці, одне яйце.

Спочатку готуємо власне пасту — макарони. Для цього збиваємо у блендері шпинат з невеликою кількістю оливкової олії. Пропускаємо через ситечко. Змішуємо зелену масу з яйцем. Потім поступово додаємо борошно. «Відразу робимо це ложкою, а коли тісто стає густішим, вимішуємо його рукою, — каже Артем Ромашов. — Консистенція має бути такою, щоб тісто відставало від рук. На 20—30 хвилин тісто залишаємо, щоб воно дозріло». Наступний етап — тісто за допомогою качалки треба тонко розкатати. «Робимо прямокутник, обрізаємо кінці, — коментує профі. — Легенько скручуємо його рулетиком і гострим ножем ріжемо на полосочки по п’ять–сім міліметрів. Потім акуратно розкручуємо кожну окрему макаронину і кладемо у підсолений окріп. Варто пам’ятати, що при тепловій обробці тісто трохи збільшується, тому води треба наливати побільше. Пасту варимо недовго, щоб у неї залишилася трохи відчутна твердість».

Окремо треба збити в блендері шматочки болгарського перцю. Щоб маса була кремоподібною, проціджуємо її через ситечко. З помідора треба зняти шкірку (попередньо зробити зверху хрестоподібний надріз і ошпарити окропом), вибрати насіння. Потім у сковорідці з оливковою олією потрібно трохи обсмажити часник. Додати розмарин. За лічені хвилини олія насичується запахами, тож швиденько треба виймати часник та розмарин і обсмажувати морепродукти, які хвилин 20 маринувалися у суміші з оливкової олії, розмарину і часнику (за бажанням, можна додати ще й лимонний сік). Мешканці моря у сковорідку потрапляють у такій послідовності: креветки, каракатиці, кальмари, мідії. Коли морепродукти підсмажилися, треба вилити у сковорідку вершки (чим жирніші, тим краще) і покласти кремоподібну масу з болгарського перцю. Посолити все, поперчити і відразу викладати у сковорідку відварену пасту. Акуратно перемішати. Подаючи до столу, пасту прикрашають гілочкою базиліка.