Українські експерти ставляться до підписаних у Туреччині документів напрочуд стримано: Україна не матиме від «Набукко» жодного зиску. Окрім хіба що морального задоволення. «Наша держава втратила шанс увійти до числа країн–засновників нового газогону, хоча мала змогу зробити це: якщо не грішми, то технологіями, роботами, фахівцями, — пояснив «УМ» голова правління альянсу «Нова енергія України» Валерій Боровик. — Адже вітчизняні газовики мають репутацію чудових спеціалістів на цьому ринку і нині працюють у найбільших газовидобувних країнах: Росії, Казахстані, Узбекистані, Туркменістані. Свого часу представники «Набукко» зустрічалися з Прем’єр–міністром (це була перша каденція Юлії Тимошенко) та пропонували працювати над проектом разом. Утім жодного результату тоді не досягли — наша виконавча влада дуже повільно ухвалює рішення.
Та, незважаючи на таке прохолодне ставлення наших чиновників до диверсифікації власних шляхів енергопостачання, через деякий час турецький прем’єр Реджеп Ердоган ще раз запропонував співпрацю своєму українському колезі — на цей раз Вікторові Януковичу. «Це був дуже високий аванс із боку країн–засновників «Набукко», ми з колегами були неабияк здивані такою вигідною пропозицією, — каже Боровик. — Але влада знову не скористалися такою можливістю. Насамперед тому, що не маємо чіткої стратегії у паливній сфері — на відміну від Туреччини та інших країн, що беруть участь у проекті».
Нині ж... газогін проходитиме не через Україну, квоти для нашої держави він не передбачає, а всі обсяги, які прокачуватимуться «Набукко», поділені між країнами–учасниками. А та кількість газу, яку країни–добувальники продаватимуть поза проектом, надійде до спритніших та агресивніших конкурентів. Підтвердження цьому — нещодавно підписаний контракт на купівлю 500 млн. кубометрів газу росіянами. Обсяг невеликий, але факт красномовний.