Реквієм для комбайна

Бадьоро підписана Прем’єр–міністром України програма щодо реанімації колишнього гіганта херсонської промисловості виявилася не більш ніж фільчиною грамотою через відсутність фінансування. Близько тисячі робітників заводу «Херсонські комбайни» сьогодні викинуто на вулицю. Єдине, що зміг гарантувати їм уряд Тимошенко — це жалюгідна допомога у зв’язку з безробіттям...

Кілька років тому ВАТ «Херсонські комбайни» було оголошено банкрутом і введено до складу ЗАТ «Херсонський машинобудівний завод». Це підприємство є єдиним в Україні виробником зернозбиральних комбайнів «Славутич». У лютому цього року доведені до відчаю через тривалі затримки заробітної платні робітники силоміць захопили один із корпусів рідного підприєм­ства. Конфлікт тоді владнали, «кинувши» заводчанам частину зарплати... Але навесні, побачивши, що їхні проблеми так ніхто і не планує вирішувати, робітники заводу захопили перший поверх будинку Херсонської облдержадміністрації й обл­ради, вимагаючи погасити борги із зарплати й відновити роботу заводу. Сьогодні, кажуть робітники, триває планомірне розграбування підприємства, яке колись вважали одним із найбільших в Україні. За останній місяць усе більш–менш коштовне майно було переоформлено на нових власників і вивезено на Білоцерківський машинобудівний завод. Раніше з території заводу в невідомому напрямку «пішло» 46 комбайнів. Перед цим співробітники ДАІ перехопили цілий караван із десятка новеньких зернозбиральних комбайнів «Славутич», які невідомі намагалися вивезти з підприємства.

Ситуація на Херсонському машинобудівному заводі залишається напруженою. Щодня сотні робітників ідуть пікетувати Херсонську облдержадміністрацію. Вони вже добре знають, що їхні долі зараз розглядаються в найвищих кабінетах Києва. Юлія Тимошенко, яка мала особисто приїхати на завод, свій візит чомусь скасувала. Словом, «до Бога високо, а до царя — далеко», тому тримати відповідь перед трудовим людом доводиться місцевим чиновникам.

Я розмовляю з Віктором Мейдером, слюсарем механіко–складальних робіт. Його загальний стаж роботи на Херсонському комбайновому — 46 років. Ветерана теж викидають на вулицю як пенсіонера. «За травень мені заплатили 250 гривень, тобто дві третини від моєї ставки за місяць праці. Скажіть, що можна купити зараз на ці гроші? — каже чоловік. — Боляче дивитися, як умирає підприємство, де я пропрацював усе свідоме життя! Добре, я старий і вже змирився з тим, що мене як пенсіонера викинуть на вулицю. Але душа болить за молодших колег. От, приміром, звільняють мого товариша, а йому всього 42 роки, треба годувати родину, де підростає двоє дітей. У другого співробітника — четверо дітей, однак і він потрапив під скорочення. Я прагну підтримати свій колектив, щоб цей завод запрацював і щоб люди могли сюди повернутися».

«Зараз триває процедура скорочення, — додає Сергій Руснак, лідер профспілкової організації ТОВ «Херсонський машинобудівний завод», — 200 людей уже звільнилося достроково, не чекаючи двомісячного строку, який дається адміністрацією. На паперах, які підписані в Кабміні, — всі проблеми давно вирішені. Але й копійки грошей під ці програми ми не одержали. Але ж ідеться не про паперових, а про живих людей, яким потрібно годувати своїх дітей! Згідно з розпорядженням Прем’єр–міністра Юлії Тимошенко, з бюджету країни мали виділити 149 мільйонів гривень на закупівлю в Херсонського комбайнового сільськогосподарської техніки. Більше того, якби програма, підписана Прем’єром, одержала фінансування, завод був би спроможний залучити на роботу до півтори тисячі людей. Тобто більше, ніж працювало до кризи. Однак час іде, а в долі нашого підприємства — жодних змін. Звичайно, про виробництво вітчизняних зернозбиральних комбайнів «Славутич» уже не йдеться. Через значно збільшену процентну ставку в системі кредитування фермери не можуть їх закупити навіть при великому бажанні. Робітники Херсонського комбайнового перейшли на виробництво жниварок — їх у нас закуповує Росія. За два місяці ними було виконано замовлення на 90 жниварок. До кінця червня мав прийти перший транш за цю продукцію».

«Ми були на засіданнях Кабміну, зустрічалися із чиновниками профільних міністерств, — каже начальник управління промисловості й інфраструктури при Херсонській облдержадміністрації Євген Васильєв. — Як підсумок — було прийнято програму на рівні Кабміну, яка не виконується. Керівництво заводу підготувало бізнес–план запуску заводу. Поки що підприємству доводиться розраховувати тільки на власні сили й продовжувати виробництво жниварок. На сьогодні завод працює в тому обсязі, на який вистачає грошей...»

Потрібно відзначити, що програма з виведення з кризи Херсонського машинобудівного заводу спричинить активізацію й інших підприємств — суміжників цього заводу. Адже для складання комбайна до 60 відсотків запчастин виготовляли інші підприємства. Тобто промисловість Херсона одержала б можливість для розвитку. Однак поки що — все це існує винятково на папері...