Фешн–атмосфера

Якщо ви запитаєте, чому покази круїзних колекцій уже третій рік поспіль відбуваються в Одесі, мені буде смішно. А чому усі кінематографічні і музичні фестивалі влітку проводять у приморських містах? Бо дизайнери, актори, режисери, музиканти — теж люди, які хочуть поїхати «у відрядження» до моря і працювати не в студії під кондиціонером, а недалеко від пляжу. І ще одна причина: Одеса оцінить! Жоден Київ чи Харків не дозволить собі в будній день у робочий час стільки оголеного тіла (один із головних трендів сезону) на вулиці, стільки яскравих барв, стільки виразних масивних прикрас, і головне — стільки упевненості у своїй красі. Отже, Одеса однозначно.

І в «Садах победы» будуть наші дизайнери цвісти

У торговому комплексі «Сады Победы», який нагадує київський Mandarin Plaza, 26, 27 і 28 червня відбулися вечірні fashion–сесії українських дизайнерів. Ксенія Марченко для X’U нашила нових футболок — довгих, білих, з підкладними плечима, ніби з гардеробу старшого брата, в контексті моди на 80–ті вона рекомендує носити їх зі сріблястими велосипедками або лосинами. Запозичена у Йоджі Ямамото чорна спідниця теж непогано виглядає у форматі — білий верх, чорний низ. Оксана Караванська доповнила білі блузи з монохромними мордами чудернацьких звірів із колекції весна–літо–2009, присвяченій Марії Примаченко, різнокольоровими майками з такими ж «мордами»–накладками. Зате її комбінезон у фіолетово–зелених розводах із прозорим шифоновим верхом — мрія фешіоністас. «Дизайнери повинні мати зиск зі своєї роботи, — каже голова оргкомітету UFW і організатор Holyday Fashion Week Ірина Данилевська, — тому ми не наполягаємо, щоб вони шили нові колекції, деякі показують колекції весна–літо–2009, які на українському тижні моди фахівці бачили минулої осені. Але ж зараз сезон, не гріх нагадати».

Сезон передбачає купальники, шорти, майки–футболки, сарафани, літо–2009 продиктувало свої тренди — обов’язкові комбінезони, шорти — міні–сексі й офісні, прозорі тканини, драпіровки, які надають сукням вигляду давньогрецького хітона, сукня на одне плече. В останніх немало повправлялася Анна Бублик — міні–сукні однакового силуету, але всіх кольорів веселки очевидно потішили випускниць–2009 і ще залишилися — будуть коктейльними. Спортивні костюми — одяг демісезонний, і новий бренд «Малина fashion» свою дебютну колекцію присвятив улюбленому одягу усіх модних пацанів. Шовкові штани кольору шоколаду з оксамитовими лампасами й оксамитовою курткою — в цьому костюмі наче бачиться власник салону краси «Малина» Руслан Захарченко, який виступив спів­автором колекції разом із професійним дизайнером Олександром Радченком. До речі, на сцену відомий перукар Захарченко вийшов у чорній спідниці в складку — ну чисто тобі Марк Джейкобс. Радченко займається хутром, ось тому в круїзній колекції в стилі спортивного гламуру багато безрукавок із дорогого хутра, у поєднанні з гламурними «спортивками» виглядає як чистий R&B стиль. Чоловічі ансам­блі виглядали значно стильніше, ніж­ жіночі, але одеські модниці розкупили «леопардові» жіночі костюми. В Одесі цікаво було подивитися саме на тих дизайнерів — молодих і креативних, які з найбанальнішої — фінансової чи інших, не менш банальних причин, не показуються у столиці на UFW — Тетяна Карамболь, Павло Баклагін, альтернативний фешн–лейбл Pesets, Олександр Каневський. Вони зробили якраз круїзні колекції, нові і з розрахунку на молодого українця–космополіта, який чи то слідкує за модою на фешн–сайтах, чи виуджує цю інформацію з атмосфери мегаполісів, чи придумує її сам, але не згоден виглядати як–небудь. Тетяна Карамболь не встигла показати свої купальники — не вписалася в хронометраж показу, шкода, бо пам’ятаю минулорічні — таких справді ні на кому більше не побачиш. Літня колекція Карамболь — в піратському стилі: поєднання модного «тілесного» кольору з принтами–татуюваннями та фрагментів у кольорах і візерунках дельфтської порцеляни дало інтригуючий результат — молодіжний образ, проте доволі жіночний. Павло Баклагін в ролі дизайнера виступив двічі — у складі дуету з Анною Глибіною для Pesets і окремо, самостійно — як Павло Баклагін, обидва рази, як на мене, вдало. У першій колекції Павло та Ганна робили моду з ... простирадел. Білих, лляних, у линялу голубу смужку. Широкі комбінезони з гігантськими капюшонами, сукні і кенгурушки з капюшонами, з декору тільки написи — ніби зубною пастою на простирадлі . Якось так...неповторно. В самостійній колекції Павло Баклагін зробив прості моделі в білому кольорі й у коричнево–зелені смужки, і ці прості сукні та комбінезони з верхом а–ля Мерлін Монро, майки з сітчастим двійником виглядають модно і доречно на будь–якій літній вечірці чи на терасі затишного ресторанчика.

Як завжди креативною була колекція Олени Буреніної «Crazy краб». Чудовий вихід для ексцентричної модниці — окуляри з ситечок для чаю, тільки пофарбованих у яскраві кольори. Чорні ґудзики на білому ліфі купальника справді нагадують вибалушені очі краба, загалом Олена поєднала модну спортивну стилістику літа з об’ємними формами.

Частину круїзної колекції від Кamenskaya&Kononova дизайнерки показали в Греції на Ukrainian Fashion Games, а в Одесі презентували літо–2009 повністю. Пісочний із контрастним чорним — основна гама колекції, в таких платтячках урбаністичної елегантності на пляжі не дуже подефілюєш, все ж вони — особливо вкупі з кудлатими квітами–капелюшками і квітами–поясами — вимагають іншої локації. В літній колекції Кamenskaya&Kononova подобається контраст фактур, ненав’язливий декор у вигляді стрічок і приємні м’які силуети.

Чомусь до літа українські дизайнери підійшли з точки зору гендерної рівності, було напрочуд майже порівну з жіночими чоловічих колекцій: вишуканий мінімалізм Анни Сосновської вступав у полеміку з зеленим піджаком–халатом у крупні чорні горохи від Олександра Каневського, а вечірні візитки від Олени Голець вели діалог з позицій снобізму з яскравими лляними штанями від Оксани і Світлани Малініних. Але дівчині в жатому довгому прозорому сарафані в дрібну квіточку від Вікторії Гресь чи у вишитій білим по білому короткій сукні від Олени Даць можна було підшукати собі до пари котрогось із молодиків — «за одьожкою».

Крім того, що одеситки і киянки (в ці дні в Одесу було паломництво київської тусовки, навіть звідник із Росії Петро Лістерман крутився поміж модельками) купили чимало речей просто з подіуму, керівництво «Садов Победы» запропонувало UFW знову відкрити в ТЦ преміум–класу бутік вітчизняних дизайнерів (раніше тут був шоу–рум «Сезони моди», але закрився). Проте вже на «дорослих» ринкових засадах — одеський байєр сам вибирає, які моделі у яких дизайнерів замовляти. На покази Holyday Fashion Week Odessa приїздили також зацікавлені представники мережі Yellow&Blu з Дніпропетровська. Бо це ж сором — у такому «просунутому» місті, як Одеса, не можна купити навіть речей від Лілії Пустовіт.

Молоді й ефектні

У рамках Holyday Fashion Week в Одесі вирішили провести й 10–й національний конкурс молодих дизайнерів одягу «Сезони моди — погляд у майбутнє». (Ні слова про кризу, але зорганізувати дві акції такого масштабу підряд навряд чи під силу зараз і заможнішим олігархам, ніж Ірина Данилевська і Володимир Нечипорук). До одеського подіуму, який три дні «режисерував» Олексій Залевський, час від часу відволікаючись на автографи на своєму фешн–альбомі, доїхало 17 колекцій молодих дизайнерів. А заявок було 110. Колекції підібралися всі такі веселенькі, переважно театралізовані, суцільний overdesign — фантазії на тему творчості Марії Примаченко (2), Фріди Кало, Великої французької революції, середньовічних лицарів, м’яких іграшок, вагітності, доби Просвітництва, єгипетської культури, шахтарської смертності. Принаймні дивитися це нон–стоп–дефіле було не нудно — буяння фантазії, хай хоч і еклектично–надмірне, завжди цікавіше, ніж її відсутність. Яскрава, барвиста колекція «Фріда» з застосуванням колеса (очевидно, як натяк на інвалідне крісло), костура, корсета під гіпс, гіпертрофованого декору принесла ІІІ премію четвертокурсниці з КНУТД Ларисі Томащук, яка має представляти Україну на Міжнародному конкурсі «Русский силуэт». Гран–прі і двотижневі курси в коледжі West London College of Fashion отримала киянка Ольга Соболь за колекцію «Відкрити\закрити», її піджаки–обладунки, шовкові сукні з «гранями», рукави, схожі на кінські голови підкорили журі на чолі з Лілією Пустовіт дизайнерськими пошуками. Приємно, коли в моді є думки і пошуки форми. На контрасті з театралізованими ансамблями вийшли сукні у киянки Людмили Герасимчук — мінімалістичні, з чітким прямим силуетом і блискавками, які розрізають площину дуже продумано і грамотно, цю колекцію помітили всі. Сподобався конструктивізм у колекції Наталії Данилової «Вугільна країна» — чорний колір, геометричні площини спідниць, для чіткості «обведені» шкіряними кантами, чорні косинки і гладкий верх виглядали дуже стильно. Останні брюки — незручні і дещо невдало скроєні — єдиний докір дизайнерці. Одеська дизайнерка Ptiza поіронізувала на тему, до чого призводить бажання «створити ілюзію нових пропорцій тіла і викликати зміщення сприйняття». Це, швидше, арт–мода — з об’єктами в естетиці Сальвадора Далі, одяг — чотири нейтральні комбінезони–боді, на які добре чіпляти піджачок болеро з двома головами на плечах чи капелюшок–губи та сукня–«русалка». Конкурс видався дуже вдалим і доповнив атмосферу свята феєрією «безбашенного» креативу.

...Як сказав один московський фешн–продюсер, «я міг би таке провести на Рубльовці, але де я таку атмосферу візьму?»