Їли букви музиканти

Сергій Жадан почав читати свої вірші під музичний супровід гурту «Собаки у космосі». Юрко Андрухович створив альбом «Самогон» разом із польськими джаз–менами. Через це імідж письменників плавно нахилився у бік музики. Тенденція до перекваліфікації музикантів на письменників за останній рік різко зросла.

Якщо скласти умовний рейтинг музикантів–літераторів, то в ньому передуватиме Ірена Карпа, яка з самого початку хотіла бути письменницею. У формі нотаток з особистого життя Ірена написала «50 хвилин трави», «Фройд би плакав», «Перламутрове порно», «Супермаркет самотності», «Добро і зло». Під час сидіння за комп’ютером і набирання чергового потоку думок Карпа тужливим голосом почала співати. Концертів та альбомів у неї значно менше, аніж літературних вечорів і презентацій. Хоча з музикою в Ірен виходить значно краще, тож недаремно за душевним пріоритетом вона вибирає свій гурт Qarpa.

Значно органічніше поєдналися перо і ноти в Андрія Кузьменка, ватажка групи «Скрябін». «Хлопець–олігарх» не приділяє особливої уваги своїй літературній творчості. На форуми і презентації не рветься, однак своє коло шанувальників завдяки фанатам гурту і живій львівській говірці має стабільне. Писати ніколи не мріяв. Сюжет першої книги «Місто, де не ходять гроші» йому наснився. Довго не засиджуючись на репетиціях, Кузьма вирішив продовжити літературну діяльність у книзі «Я, «Побєда» і Берлін», де описав, як жилося у 90–х. «Я не ставив перед собою завдання когось навчити. Для цього є підручники. Мені прикольніше писати веселі речі. Кому вистачить IQ, той щось звідти візьме, якщо ні — то добре відпочине», — каже Андрій Кузьменко.

Третє місце поділяють між собою дебютанти — Тіна Кароль, Юрко Журавель із групи «От Вінта». А на днях до категорії музик у слові приєднався Фоззі з ТНМК. У Кароль і Журавля дитячі книги з гарними ілюстраціями. Тільки одна вагома різниця. Тіна свою казку «Большие приключения Паутинки» зробила автобіографічною, де зелена гусінь очима дуже схожа на співачку, описала Йосипа Кобзона, Аллу Пугачову і свого першого продюсера Олега Чорного, якому в казці найбільше перепало на горіхи. Юрко Журавель над книгою для дітей «Мазепа. Крок до правди» почав працювати на прохання руху «Не Будь Байдужим!». За освітою Журавель вчитель молодших класів та основ дизайну. Тож книжка вийшла повчальною і дуже красиво проілюстрованою самим Юрком.

А є випадки, коли написати книжку — це святий обов’язок перед рідними. «Присвячую моїй сестрі Тані, яка вірила, що з мене коли–небудь що–небудь в цьому роді вийде», — написано на першій сторінці книжки «Ели воду из–под крана» Олександра «Фоззі» Сидоренка.

У книжку з ковбоєм на обкладинці ввійшло шість історій із життя Харкова, коли Фоззі ще не був Фоззі, про те, як вдавалося викручуватися і гуляти на широку ногу в часи безгрошів’я, як уперше пацани з Радянського Союзу вирвалися за кордон. Пише, як і співає, легко та іронічно. За сюжетними лініями нагадує Жадана. Може, тому, що описують одне й те саме місто, один і той самий час та тусовки, в яких могли перетинатися, тим більше що обоє палкі вболівальники футболу. Повіримо Фоззі, що Сергія давно не читав, адже в «Ели воду из–под крана» цитує Ремарка, Кінга і жодним словом не обмовляється про своїх сучасників. «Зараз перечитую Кундеру. Якщо продовжу писати оповідання, цитуватиму його. У моєму житті на першому місці — музика, тож продовження історій про харківські пиятики чекайте не скоро», — каже Фоззі. Книжку «Ели воду из–под крана», котру представляє ТНМК, видавець Завен Баблоян називає «бестселером». Якщо б такі історії написала людина, яка не має відношення до шоу–бізнесу, ця та деякі вище перераховані книги навряд чи знайшли б свого читача. У Харкові книжку розгребли за перші дні продажу. У Києві тільки приглядаються, але все одно читатимуть, бо ж цікаво, про що думають музиканти, коли не дають концертів.