Удар по «легенях»

Боулінг імені товариша Артема

Тривожні чутки поширюються швидко. Ця теж не стала винятком. Але якось не вірилось. Не може ж бути так, щоб чиновники дозволили підняти сокиру над парком, поблизу якого вишикувалися такі потужні промислові гіганти, як завод імені Малишева, «Турбоатом», Агрегатний завод, ТЕЦ–3 та одна з найбільших у місті автомагістраль. Власне, сімдесят два роки тому його й розбили саме для захисту індустріальної частини Харкова від чорних заводських труб. Причому тодішня влада не пошкодувала ні часу, ні грошей, ні дизайнерської фантазії. Зелену зону створювали три роки поспіль майже на 100–гектарній площі, висаджуючи велику кількість диких і плодових дерев. І ось на тобі, уся ця краса, як і тисячі рослин, знищених у центральних парках міста, має щезнути під фундаментом чергового розважального закладу. Принаймні така картина вимальовувалася з тривожних чуток.

Але реальність виявилася ще жорстокішою. Зелене багатство тут за лічені тижні збідніло до невпізнанності. Бригада лісорубів, що вправно попрацювала бензопилками на п’яти гектарах паркової зони, тепер спокійно чекає нової роботи, сидячи на свіжих пеньках. Поруч лежать повалені дерева й порізані кущі. Їх неквапливо розпилюють на дрова і вивозять кудись вантажівками.

І це ще не все. Як з’ясувалося, п’ятигектарна ділянка під будмайданчик з’явилася тут уже по сусідству з такою ж «галявиною», схованою за бетонним парканом. На ній дерева вирубали раніше, забивши у землю характерні для новобудови палі. Цю гірку пігулку місцеві жителі, очевидно, так і проковт­нули б без зайвих питань, якби забудовники вдовольнилися отриманим. Але тепер же всім усього мало, лісоруби пішли далі, тому запитання, природно, посипалися одне за одним. Правда, на них так ніхто і не дав вичерпну відповідь. Хто рубає дерева зараз і хто рубав до цього, а головне, що люди отримають натомість — у Харкові ніхто не знає. Головний архітектор Комінтернівського району Карина Щеголькова повідомила пресі, що до її відділу проектна документація на будівництво у парку якихось об’єктів не надходила. А отже, вирубку дерев, вважає вона, здійснюють, швидше за все, незаконно.

Аналогічний коментар дав пресі й головний архітектор міста Сергій Чечельницький. «Жодних проектів ми не маємо, — каже він. — Нічого ми не узгоджували. І вирубка дерев, наскільки я розумію, — не санкціонована». Зрівняти гострі кути назріваючого конфлікту спробував днями секретар міськради Геннадій Кернес, але ще більше заплутав карти. «Зараз у парку тривають звичайні весняні роботи — позбуваються сухостою, — сказав він. — Ми виявили орендарів цієї території і зобов’язали їх, відповідно, або закрити цю територію, або облаштувати її так, щоб харків’яни бачили, що там усе впорядковано».

Харків’яни ж побачили тільки те, що мусили побачити, — пеньки живих, а не сухих дерев і не по всьому парку, а на двох величезних ділянках, які більш ніж очевидно готують під велике будівництво. Що саме будуватимуть, журналістам довелося з’ясовувати самостійно і, до речі, без надмірних проблем. На сайті столичної компанії Ukrainian Construction Development Company розміщена інформація про те, що у парку Артема буде реалізований «один із найбільших проектів торговельно–розважальної нерухомості Харкова». Його перший рівень займуть гіпермаркет, супермаркет електроніки і побутової техніки та льодова ковзанка. А другий — боулінг на 28 доріжок, 9–зальний кінотеатр, дитячий розважальний центр і ресторан. Цокольний поверх ТРЦ відведуть під парковку на 1661 машиномісць.

Якщо вірити інформації, розміщеній на тому ж таки сайті, то керує компанією–забудовником син колишнього голови Харківської обласної ради, а віднедавна рядового депутата від Партії регіонів Василя Салигіна — Віктор. У власника столичного холдингу великі плани на рідне місто. У списку потенційних проектів одразу кілька великих об’єктів. Харків’янам, наприклад, цікаво буде дізнатися про те, що Салигіни планують збудувати під найбільшим європейським майданом Свободи однойменний торговельно–розважальний комплекс! Принаймні про це інформує все той же інтернетівський сайт компанії. А рідне місто й понині спить спокійно, бо йому ще ніхто не приніс цю неймовірну звістку. Без нього його оженили, як і у випадку з парком Артема, що, з погляду діючого законодавства, — безпрецедентний правовий нігілізм.

Втомлені розвагами

У парку Артема зійшлися дві цивілізації. З одного боку, бетонно–скляний «хай тек» майбутнього, який ще не з’явився, проте наступає у планах. А з іншого — руїни совдепівської мережі дозвілля, яка поки що не зникла остаточно, але вже давно не діє. Між ними метушаться зворушливо довірливі білочки і ще ростуть поріділими групками могутні дерева. Бачити хочеться саме їх. Але перспектива така, що від парку Артема залишиться невдовзі лише сама назва на маківці ТРЦ, яким започаткували руйнацію зеленої зони. Ніхто не сумнівається: після торговельного велетня тут з’явиться ще щось, і так доти, поки від дерев не залишиться й сліду. «Вони вже скоро дійдуть до фонтана, — коментує комусь по телефону завзяті темпи лісорубів жіночка з немовлям у колясці. — Алеї з боку «Турбоатома» вже немає». У голосі відчай і якийсь безпорадний сум. «Навіщо мені, старому роботязі, їхні боулінги? — підійшов до мене літній чоловік, побачивши, що фотографую понищені дерева. — Нехай будують їх у центрі, де багатші люди живуть. А нам, пролетаріям, парк потрібніший. Тут же дихати нічим. Та й не по кишені нам усі ці розваги. Живемо від зарплати до зарплати. Не до розкошів».

Через дорогу від парку Артема вже є величезний ТРЦ Sun city, що виник у вивільненому заводському приміщенні . За кілька кроків від нього невдовзі відкриється ще один із такою ж назвою. Про це повідомляє величезна вивіска на свіжооблицьованій стіні багатоповерхової споруди. Через кілька тролейбусних зупинок такі ж забудовники розбирають по цеглині просторі цехи «убитого» моторобудівного гіганта «Серп і молот». На його місці виросте ціле торговельно–розважальне місто. А у нього уже зараз під боком відкрито будинок для розваг на будь–який смак та запит із претензійною назвою «Колізей». Парк Артема — єдине місце в усій окрузі, де сьогодні можуть відвести душу місцеві жителі, необтяжені тугими гаманцями. Правда, можуть поки що.

Знайти бодай якусь логіку в тому, що відбувається, справді складно. Центральну паркову частину буквально нашпиговано руїнами, в яких уже не впізнати стіни типової для радянської доби дискотеки, літнього кінотеатру і, здається, атракціону. Поруч на просторих майданчиках сумують «доісторична» скульптурна голова залізного півня і велетенська фігура ведмедя, який розтягує струни потріпаного часом музичного інструмента. Зворушливі атрибути напівзабутого дитинства вичавлюють гірку сльозу і відкривають очі на абсолютно очевидну річ: «хайтеківські» новобудови можуть спокійнісінько з’явитися саме на цих руїнах. Так навіщо ж нищити десять гектарів живих дерев? Зрештою навіть у нашому шаленому житті повинні ж залишатися суто людські моменти, нехтувати якими не мав би права навіть безнадійний цинік.

Що ж стосується права юридичного, перед яким у нас нібито всі рівні, то з ним теж виникла серйозна проблема. Згідно з діючим законодавством, місцева влада не уповноважена давати згоду на знищення паркової зони без проведення громадських слухань і відповідно дозволу на це місцевих жителів та екологічних служб. У випадку ж із парком Артема сталося так, що навіть сама влада «не в курсі справи» або вдало розігрує святу невинність. Що гірше — не так і важливо. Кінцевий результат однаковий.