Харківські міські парки зникають зі швидкістю світла — удень вони ніби є, на ранок уже немає. Точніше їхня територія залишається все ще там, на старому місці, але замість тінистих алей і зрілих дерев починають звідкілясь лізти, мов пліснява чи гриби, усілякі ТРЦ, котеджі, дорогі харчевні.