Замість перспективи — ящик з інструментами

Директор міжнародних програм центру Разумкова Валерій Чалий закликає до прагматичного підходу: «Є ті, хто вважає «Східне партнерство» подарунком Україні, який має вгамувати амбіції, щоб Україна не ставила на порядок денний питання членства в ЄС, а є ті, хто вважає це, навпаки, спробою створити певну «санітарну зону» для того, щоб зберігати поточний стан речей, використовуючи цей час для консолідації самого ЄС. Але як би не було, «Східне партнерство» не можна оцінювати тільки в позитивних чи негативних тонах, усе залежатиме від імплементації». Цю думку підтримують і в Міністерстві закордонних справ: «Я ставлюся до «Східного партнерства» прагматично, не поділяю ані занадто песимістичних, ані занадто позитивних оцінок, — каже Павло Клімкін, директор департаменту ЄС МЗС України. — Це нагадує ящик зі слюсарним інструментом: за його допомогою можна забити цвях, поремонтувати машину, зробити щось досить корисне». За словами дипломата, окрім переговорних процесів щодо безвізового режиму в ЄС для громадян нашої країни, а також щодо угоди про асоціацію України з ЄС, Київ має низку пропозицій щодо співпраці в окремих галузях. «Це свого роду набір з різних ідей, багато з яких є інтеграційними», — вважає пан Клімкін.

Водночас директор Ін­ституту зовнішньої політики Григорій Перепелиця наголошує, що «Східне партнерство» є лише розвитком євросоюзної «політики сусідства», яка останнім часом виявилася недостатньою, надто ж стосовно України. «Східне партнерство» не спрямоване на інтеграцію України до ЄС, це не частина інтеграції, а частина «політики сусід­ства», — вважає експерт. — Це спроба ЄС зберегти в країнах–сусідах певний «європейський тренд» (проєвропейську спрямованість. — Авт.). «Східне партнерство» надає певний ін­струментарій, аби зберегти цей тренд». На думку пана Перепелиці, Європейський Союз пропонує «Східне партнерство», виходячи з розуміння двох речей: з одного боку, у ЄС більш–менш існує консенсус щодо меж розширення організації і того, що про інтеграцію до ЄС східноєвропейським країнам, зокрема й Україні, треба найближчим часом забути; з іншого боку, в Євросоюзі побоюються, що, полишені самі на себе, ці країни побудують у себе не Європу, а Латинську Америку, звідки виникнуть загрози безпеці вже самого ЄС. Коли в Україні, Грузії й Молдові намагаються розглядати «Східне партнерство» в руслі інтеграції до Євросоюзу, то такі країни, як Вірменія та Азербайджан, не ставлять такої мети. Натомість у межах СП вони сподіваються ефективніше балансувати між Росією та Заходом, виторговуючи в Росії більші преференції, але залишаючись у полі її впливу.

Чим же конкретно «Східне партнерство» могло б бути цікавим для України? «Найперше — це допомога у впровадженні в нас виробничих і споживчих стандартів ЄС, — вважає Сергій Толстов, директор Українського інституту політичного аналізу і міжнародних досліджень. — Треба домагатися від Євросоюзу допомоги у введенні стандартизації на виробництві, інакше нам буде важко отримувати якісь гранти й позики; продавати свої товари і продукти переробки сировини в країнах ЄС ми не зможемо». Натомість реалізація повноцінної зони вільної торгівлі Україна–ЄС, за підрахунками експертів, займе вісім–десять років.