Енергетично й автентично

По–болгарськи «Кітка» означає «букет». Але жодна з учасниць гурту ні болгарських, ні якихось інших слов’янських коренів не має. «Кітка» — це вісім справжніх американок із дуже красивими голосами й величезною любов’ю до пісенного фольклору країн Східної Європи.

Нинішній приїзд «Кітки» до України — вже другий. Уперше колектив відвідав нашу країну чотири роки тому. Саме тоді «кітчанки» й познайомилися з Ніною Матвієнко, голосом якої зачарувалися ще в Америці, почувши його на диску. А Ніна Митрофанівна, у свою чергу, закохалася в цей колектив.

Цьогорічний візит до Києва — «всім кризам на зло». Як і більшість колективів подібного формату, «Кітка» — проект некомерційний. Навіть власного продюсера група не має — його обов’язки виконує одна зі співачок. Але «кітчанки» не залишаються без підтримки державних і громадських організацій. От і цього разу вони виграли гранд, який дозволив їм здійснити невеличке творче турне по Європі — крім України, співачки також побували в Німеччині та Польщі.

Програма п’ятиденного перебування в Україні була досить насиченою. Спочатку «Кітка» мала два виступи в Культурному центрі Києво–Могилянської академії. Причому це були не просто концерти, а справжнє театралізоване дійство під назвою «Русальський цикл: переспіви між світами», яке американки зробили спільно з відомою українською співачкою та композитором Мар’яною Садовською. Потім був майстер–клас «Кітки» з київським гуртом «Божичі» і справжня етнографічна експедиція — американки слухали і записували автентичний український спів у селах Черкащини. Ну й на закінчення відбувся майстер–клас із Ніною Матвієнко.

У репертуарі групи пісні практично всіх народів Східної Європи — болгарські, сербські, македонські, угорські, чеські, польські, українські, російські. А ще ж бо «Кітка» співає і по–грецьки, і по–албанськи, й по–грузинськи.

«Кітка» існує вже 30 років. На початку своєї діяльності це був просто аматорський колектив, що складався з представників обох статей і виконував головним чином танцювальну музику балканських народів. Але з часом вималювався саме такий формат — жіноча група, що співає «акапельно». Склад групи час від часу змінюється, адже більшість учасниць поєднує концерт­ну діяльність з іншою роботою (серед нинішнього складу є професійна художниця, асистент юриста, вихователька дитячого садка). Співачки відрізняються і за віком, і навіть за кольором шкіри. Але співають вони так, немовби все–все знають і про болгар, і про греків, і про українців. Виконана ними колискова «Люляй, люляй, мій синочку» (це пісня не народна, але базується на народній традиції) розчулила присутніх до сліз. Здавалося, до нас промовляє сама душа української жінки.

На завершення майстер–класу «Кітка» заспівала разом із Ніною Матвієнко та її колегою з тріо «Золоті ключі» Марічкою Миколайчук. Це була імпровізація, яка краще будь–яких слів доводила: дійсно, найзрозуміліша мова у світі — це мова об’єднаних душ. І ще одна цікава деталь. Кажуть, спів «Кітки» впливає на слухачів не просто позитивно, а має справжню зцілюючу дію. На майстер–класі була присутня запоріжанка Світлана Самарська, донька якої, Елона, мешкає в Америці. Саме вона свого часу й познайомила «Кітку» з творчістю Ніни Матвієнко. Так от, як розповіла присутнім «по секрету» Ніна Митрофанівна, спів «Кітки» свого часу допоміг Елоні... завагітніти — хоча раніше жінка мала проблеми зі здоров’ям, і жодні лікарі не допомагали. Звісно, офіційна медицина такі дива не визнає. Але з позицій нетрадиційного, точніше, навпаки, — традиційного, але давно забутого — світогляду, нічого дивного тут немає.

Виконання автентичних — створених сотні, якщо не тисячі років тому — творів, завжди таїть у собі дуже глибоку силу. А тим більше, якщо це пісні «жіночої тематики» та ще й виконані з відкритим серцем... Інакше кажучи, спів «Кітки» — це концентрація дуже потужних позитивних жіночих енергій, що діють краще за будь–які ліки...

Світлана ГОНЧАРУК