Польський посол Яцек Ключковський. (ото Тетяни ШЕВЧЕНКО.)
Сьогодні у Празі відбудеться установчий саміт «Східного партнерства» — програми Європейського Союзу, розрахованої на шість країн колишнього СРСР. Ще не розпочавшись, саміт уже породив кілька важливих «ньюсів». Так, уперше за багато років саме під час празької зустрічі представницькі делегації Вірменії та Азербайджану обговорять за одним столом проблему спірного Нагірного Карабаху. Крім того, попервах планувалося, що на саміті Білорусь представлятиме «останній диктатор Європи», як його гіперболічно називає європейська преса, — президент Олександр Лукашенко. Невиїзний до ЄС в останні 15 років, Лукашенко вже встиг оновити закордонний паспорт, відвідавши днями Рим, і нарозповідати тамтешнім журналістам, що «Білорусь — серце матінки–Європи». Утім, за останніми даними, «бацьки» в Празі сьогодні не буде. Як і президента Молдови Володимира Вороніна — він пришле віце–прем’єра. Через внутрішні проблеми в Польщі президент цієї країни Лех Качинський передав право з’їздити в Прагу прем’єру Дональдові Туску. Литву представлятиме не президент Адамкус і не глава уряду Кубілюс, а лише заступник міністра закордонних справ.
Україна все–таки матиме на саміті особливу роль. Адже «Східне партнерство» — це програма, замислена насамперед «під Україну».
Віктор Ющенко, їдучи на саміт, включив до складу делегації навіть главу уряду Юлію Тимошенко.
Автором та виконавцем задуму була Польща. Варшава впродовж трьох років докладала титанічних зусиль, щоб переконати європейських грандів у потребі ЄС працювати з партнерами на Сході не менш активно, аніж із Середземномор’ям. Саме тому з питаннями про суть та наповнення цього проекту «УМ» звернулася до посла Республіки Польща в Україні Яцека Ключковського.
— «Східне партнерство» — ідея Польщі, створена саме «під Україну». Як зараз вам бачиться зміст «Східного партнерства»?
— Це справді був польський задум, але ми скористалися підтримкою Швеції, яка має досвід північного виміру політики Європейського Союзу. Зараз дискусії про те, яким має бути «Східне партнерство», вже на вирішальній фазі. «Східне партнерство» стало не польсько–шведською, а загальноєвропейською ініціативою.
Головне завдання для нас — деполітизувати співпрацю зі східними сусідами. Є свої форуми для політичної співпраці — перемовини про асоціацію тощо. Ми ж бачимо «Східне партнерство» як інструмент підтримки модернізаційних процесів, так би мовити, як інструмент європеїзації через підтримку конкретних змін. І через конкретне фінансування також. Тим і відрізняється «Східне партнерство», скажімо, від Політики сусідства, від асоціації, від угоди про зону вільної торгівлі, щодо яких Україна веде окремо розмови з Європейським Союзом.
— Тобто це не замінник інтеграції, а паралельний вимір співпраці?
— Бачимо «Східне партнерство» як програму, що націлена на наближення країн–партнерів до Європейського Союзу. Хоч ці країни дуже різні. Одні хочуть інтегруватися в ЄС, інші — лише будувати спільну зону з ЄС, ще інші — узагалі мають лише окремі фрагменти спільного з ЄС зацікавлення. Наш задум спрямований здебільшого на ті країни, які прагнуть членства в Європейському Союзі у ближчій чи реальній перспективі, — на Україну, Молдову, певною мірою на Грузію. Азербайджан, до прикладу, вирізняється з–поміж країн «Східного партнерства» тим, що поки не бажає інтегруватися не тільки до європейського співтовариства, а й навіть до СОТ. Бо на сьогодні економічна політика цієї держави дозволяє їй більше досягнути самотужки, ніж коли вона буде інтегрована у спільну систему.
— Яким має бути конкретне наповнення «Східного партнерства»?
— Насамперед мають бути конкретні проекти. «Східне партнерство» матиме таке ж значення, як свого часу, у 1999 році, для Польщі, Чехії, Словаччини — програма PHARE. Це була програма конкрентої допомоги задля розвитку, а не лише технічної, коли приїздять експерти, і вказують, що треба робити. PHARE включала також інвестиційну складову, були конкретні інвестиції, спрямовані більшою мірою не на центр, а на невеликі міста, селища. Отож PHARE певною мірою змінила нашу провінцію, навчила наші організації працювати з європейськими коштами, допомогла нам створити єврорегіони. Треба вміти реалізувати кокретний проект. А це не так і просто: береш кошти і потім звітуєш будь–як. Якщо Україна хоче бути в ЄС, треба розуміти, як працювати з європейськими коштами, їх треба вміти використати. Польща без програми PHARE ніколи б не підготувалася до членства.
— Як інституційно виглядатиме «Східне партнерство»?
— Координуватиме програму Європейська Комісія. Це в рамках компетенції одного з єврокомісарів, він керуватиме цим процесом. Хочу нагадати, що 7 травня у Празі відбудеться лише установчий саміт. Тож наразі не всі нюанси розроблено. Я б хотів ще раз звернути увагу, що з нашої точки зору політика повинна бути відокремленою від цього проекту. Вже є начерки такого собі запального бачення. З кожною країною говоритиметься окремо, будемо разом уточнювати програми, думати про фінансування. До речі, існує практика, що в кожному проекті повинен бути також фінансовий внесок і з боку країни–партнера.
— Є якісь терміни реального старту роботи над цими, так би мовити, «дорожніми картами»? Пропонувати наповнення проектів, так зрозуміло, повинна сама країна–партнер?
— Після Праги цей процес увійде в практичну площину. Звичайно, ми уточнюватимемо, узгоджуватимемо програму з країнами–партнерами. Перша зустріч дає загальний прогноз розвитку програми. А наступні будуть присвячені моніторингу — як нам вдається конкретизувати ці заходи.
Гадаю, першочерговими, з польської точки зору, будуть проекти, спрямовані на розвиток прикордонних областей, реальної транскордонної співпраці. Не тільки на польсько–українському кордоні, а й на українсько–білоруському, співпраця причорноморських областей. Можна говорити й про окремі сектори економіки, яким потрібна реальна допомога. В Україні, зрозуміло, це сектор енергетики. Слід спільно попрацювати, щоб з’ясувати, яким чином модернізувати енергетичну галузь на всіх етапах — і генерації, і постачання, і реалізації енергосировини. Наприклад, споживання газу в Україні вп’ятеро більше, ніж у Польщі. Хоча ваш ВВП втричі менший. Можна говорити і про зміни в аграрному секторі. Хоча в далекій перспективі Польща та Україна можуть стати конкурентами. Український агарний сектор потребує чи не найбільше перетворень. Ефективність праці в цьому секторі вкрай низька, не відповідає навіть відсталим регіонам ЄС. Але Україна може виділити такі сектори свого сільського господарства, які можуть невдовзі стати переможцями на європейському ринку. Наступні теми для співпраці в рамках «Східного партнерства» — екологія, освіта, підтримка громадянського суспільства. Нам, полякам, хочеться, щоб СП було чимось схоже на виробництво. Є процес — є продукт. Щоб на кожному етапі можна було відзвітувати: ми досягли таких–то твердих результатів — збудували, змінили, створили тощо...
— Пане посол, у спілкуванні з українськими колегами ви відчули, що сам Київ у таку важку для себе політичну годину хоче від «Східного партнерства»?
— По–перше, це все–таки пропозиція, яка надійшла від ЄС. Ми намагаємося переконати українських колег, що «Східне партнерство» — це не щось замість європейської інтеграції. Це її доповнення конкретикою. Щодо конкретних українських пропозицій, то вони є. Наприклад, Україна хоче змінити систему місцевої влади, систему управління на місцях, комунальні підприємства, весь комунальний сектор. Є непогані розробки, скажімо, у Міністерстві регіонального розвитку. Невирішених проблем у цій царині багато: як керувати комунальними підприємствами, як підвищити їхню ефективність, як стежити за місцевим бюджетом, як напонювати його? Є теми, які однозначно потребують допомоги Європейського Союзу — і технічної, й експертної, і фінансової.
Наше завдання — переконати партнерів: це не геополітика — ми не ставимо на меті створити якусь відмінну від Росії зону європейського впливу, ми хочемо допомогти реальним реформаторським процесам, які існують. Але вам треба показати свої пріоритети.
Думаю, впродовж наступних трьох років відбудеться такий собі наш спільний тренінг із практичного становлення програми «Східного партнерства». Про перспективу чи успіх програми вирішить нова фінансова перспектива ЄС на роки 2013—2020.
— Про фінанси. Сума в 600 млн.євро на 2009—2013 роки, виділена Євросоюзом, — це для чого саме, яке призначення цих коштів? На саміти вистачить?
— Ви маєте на увазі саміти оліграхів? Жартую... Я вам скажу: мені здається, що вам — країнам–партнерам —буде важко таку суму законтрактувати. Побачимо, яка в вас спроможність реалізувати такі кошти. Це не стенд–бай від МВФ, який за певних умов входить до загальних фондів держави. Їх треба вміти реалізувати через конкретні проекти.
— Тобто згадані мільйони євро гіпотетичні?
— Я вам розповідав про PHARE. Польща реалізувала спочатку лише 15 %. Тому що ми не вміли за тих умов розпорядитися коштами. Ні, гроші не гіпотетичні. Треба запропонувати програми, розробити їх, обґрунтувати фінансування, залучити суспільство, органи самоврядування та громадські організації й почати реалізацію. Це не благодійна діяльність ЄС. Благодійністю займаються інші установи. А що тільки 600 мільйонів... Ну могло бути б і сто!.. Ми радіємо, що є такий бюджет. Всі країни дають свої кошти на програми розвитку сусідніх країн. Хіба це погано? Треба це пам’ятати: в умовах кризи це не так просто. До речі, гадаю, що країнам–партнерам треба задуматися і над співфінансуванням цих проектів. Це нам, полякам, завжди допомагало економити кошти та досягнути непоганих результатів в процесі їхнього використання.
«Це допоміжний інструмент для реформ за європейськими нормами»
«Україна вітає і готова підтримати та у прагматичний спосіб використовувати елементи «Східного партнерства» настільки, наскільки це сприятиме досягненню цілей інтеграції в ЄС, — заявляє заступник голови секретаріату Президента України Андрій Гончарук. — Ми розглядаємо «Східне партнерство» як допоміжний інструмент, що сприятиме успішному впровадженню реформ за європейськими нормами і стандартами, створюючи сприятливі умови для прискореної інтеграції України в ЄС».
Серед «низки концептуальних та практичних засад, що повністю відповідають баченню Президентом перспектив поглиблення євроінтеграції України та набуття нашою країною членства в ЄС» Гончарук назвав такі:
- Сприяння впровадженню європейських цінностей і стандартів у європейських країнах, що є сусідами ЄС.
- Розмежування зовнішньополітичних підходів ЄС до відносин із «південними» (неєвропейськими) та «східними» (європейськими) сусідами.
- Запровадження принципів диференціації, спільної власності та спільної відповідальності при реалізації Ініціативи.
- Реалізація пропозицій Європейської комісії щодо створення спеціальної програми допомоги для зміцнення адміністративної спроможності країн–партнерів.
Нагадаємо, програма ЄС охоплює шість країн — Україну, Азербайджан, Білорусь, Вірменію, Грузію, Молдову.
Результати дослідження сприйняття корупції в Україні серед членів Американської торговельної палати показують, що бізнес, на жаль, наразі не спостерігає суттєвого прогресу у боротьбі з корупцією, однак сподівається на покращення ситуації у 2016 році. >>
Для проведення свого чергового саміту лідери країн «Великої сімки» (а точніше, господиня заходу, Німеччина) обрали справжній райський куточок. Мальовничий замок Ельмау, неймовірної краси краєвиди Баварських Альп, чисте гірське повітря з гіркуватим присмаком цілющих трав, мелодійне калатання дзвіночків на шиях флегматичних альпійських корів... Ну як працювати в такій розслаблювальній атмосфері? >>
Лідери «Великої сімки» не лише говорили про Україну на саміті в Баварських Альпах — дехто з них туди й поїхав «транзитом» через Київ. Окремо варто наголосити на візиті прем’єр-міністра Японії Сіндзо Абе — першого в історії двосторонніх відносин між нашими країнами. >>
Сьогодні в Ризі стартує саміт програми Європейського Союзу «Східне партнерство». Уже відомо, що про скасування візового режиму з ЄС для України на цьому саміті не повідомлять — наша держава не встигла виконати й половини пунктів Плану дій з візової лібералізації (ПДВЛ), необхідних для надання безвізового режиму. >>
Держдума Росії ухвалила законопроект про «небажані» в Росії іноземні та міжнародні неурядові організації. Згідно з документом, ідеться про неурядові організації, які «створюють загрозу основам конституційного ладу РФ, обороноздатності країни та безпеці держави». >>
Немає сумнівів, що Євросоюз є корисним для його членів міждержавним утворенням. Але навіть у дружній родині конфліктів не уникнути. Європейська Комісія розпочала процедуру проти Німеччини за порушення союзного закону про мінімальну оплату праці. >>
