У Росії новий-старий президент. За попереднім підрахунком, Володимир Путін отримав 71,2 відсотка голосів. Як учора не без задоволення підкреслив на прес-конференції в Москві голова Центрвиборчкому Олександр Вєшняков, таким чином Путіна підтримала майже половина виборців Росії — приблизно 49 мільйонів осіб. Цей високий результат народної довіри цілком порівнянний із досягненнями легендарного білоруського «бацьки» Лукашенка і азербайджанського лідера Алієва-молодшого. Проте сам процес у Росії проходив значно спокійніше і походив на вміло зрежисований референдум, де завдяки правильно вибраним політ-технологіям усі «за». Інтригу в день голосування вніс тільки незапланований вогонь під стінами Кремля: о 21.20 тут запалав і згорів до тла центральний Манеж, пам’ятка архітектури початку ХІХ сторіччя, забравши життя двох вогнеборців. «Заспокоюючи», на прохання журналістів, громадськість, голова ЦВК не виключив, що збіг виборів і пожежі може виявитися невипадковим.
Яскрава картина нічного Кремля на тлі вогню, що сягав вище стін, куполів і червоних зірок, затьмарила собою перші повідомлення Центрвиборчкому про результати виборів і на кілька годин стала темою №1 дня 14 березня. Горів Манеж, центральний виставковий зал в Москві часів СРСР, а ще раніше — зал для верхової їзди, побудований у 1817 році на честь п’ятиріччя перемоги росіян над армією Наполеона. За офіційною версією, у приміщенні через замикання в електропроводці загорівся дах, але дуже символічно, що сталося це саме в день перемоги Путіна, коли, здавалося, кожен «чих» був розрахований до сотої відсотка. Втім, у решті відшліфована система не сплохувала. Зокрема, дала високу явку — понад 64,3 відсотка виборців.
Вибір як виконання«подружнього обов’язку»
У попередньому підсумку результати голосування виглядають більше, ніж переконливо. Друге місце посів кандидат комуністів, колишній лідер думської фракції аграріїв Микола Харитонов — 13,7 відсотка, третім став лівий націоналіст Сергій Глазьєв (4,1 відсотка), четвертою — висуванка Союзу правих сил Ірина Хакамада (3,9 відсотка). Протеже Жириновського, його екс-охоронця Олега Малишкіна, підтримали 2 відсотки виборців, а «вірний путінець» Сергій Миронов набрав 0,8 відсотка.
Як відзначають московські експерти, Путін не випадково не мав сильних супротивників. Його адміністрація на цих виборах мала інші завдання: забезпечити перемогу в першому турі і максимально мобілізувати виборців, які, згідно з даними соціологічних опитувань, хоч і пiдтримували нинiшнього президента, не особливо горіли бажанням брати участь у такому нудному і прогнозованому голосуванні. Щоб перемогти суспільну апатію, з Кремля вибудували всю систему подачі інформації і мобілізації народу на похід до урн.
Щодесять хвилин замовлені Центрвиборчкомом рекламні ролики або просто ведучі з телевізорів «розривалися» з приводу важливості участі в голосуванні і високої ваги голосу кожного в ім’я стабільності, миру, надійності і передбачуваності майбутнього держави. Зробити правильний вибір на ГРТ, НТБ і РТР закликав мирян патріарх Московський Алексій ІІ, а правовірних — головний муфтій Равіль Хайнутдін. Поміж піснями на MTV молоді пояснювали: «Россия услышит твой голос». А між фільмами у глядачів «ненав’язливо» запитували, чи не забули вони щось вибрати, і нагадували, що 14 березня — вибори президента РФ.
Під впливом потужної медіа-кампанії народ із почуттям невиконаного громадянського обов’язку слухняно ішов на дільниці — у школи, ПТУ, інші установи, де їх зустрічали дешевими пиріжками і продуктами за зниженими цінами. У московській школі № 123, що неподалік посольства України в Москві, розташувалася 87-ма виборча дільниця. Щоб привабити народ, педагогічний і учнівський колектив постаралися — організували спеціальний концерт. А жіночки з сусідніх дворів сюди приходили ще й скупитися: просто у класах торгували бананами, апельсинами, картоплею, морквою і капустою, помітно дешевшими, ніж у сусідніх гастрономах. Стоячи у черзі, москвички жартома перепитували одна одну: «Ну що, ти проголосувала, виконала свій «подружній обов’язок»?».
Чечня хоче такого, як Путін
Спокій на вулицях Москви, біля Центрвиборчкому та в інших «стратегічних місцях» охороняли озброєні автоматники. А в теле- й радiоефірі стверджували, що нинішні вибори для росіян — велике свято. Особливо відзначився телеканал НТВ, який уранці передав, що на дільниці у Чечні народ не просто приходить залюбки, а й з піснями чи танцюючи лезгінку. І в цей же час показали відео, де немолодий чоловік перетинає поріг дільниці — піднімаючи руки вгору, щоб його солдат обстежив металошукачем. За таких умов двох думок при всьому бажанні бути не могло.
Крізь атмосферу обрання надійного і передбачуваного майбутнього де-не-де пробивався голос опозиції. «Москвичі! Не виходьте на вибори і через півроку у вас буде можливість вибрати достойного кандидата», — закликали анонімні оголошення на деяких під’їздах у російській столиці. Згідно з російським законодавством, якби вибори не відбулися через низьку явку, жоден із кандидатів не зміг би взяти участь у них повторно.
Проте за умов потужної медіа-компанії позиція такої «блокади», що її відстоювала партія «Яблуко» Григорія Явлінського, не мала жодних шансів на успіх. Не запропонувавши нічого ефективного і не маючи підтримки більшості населення, російським правим і лівим нічого не залишалося, як лаяти владу і обіцяти, що перемога таки буде за ними. Але в далекому майбутньому. А ще наводити приклади голосування у 4-й психіатричній лікарні міста Москви, де, за словами спостерігачів від Ірини Хакамади і Сергія Глазьєва, бюлетені видавали вже з проставленою позначкою навпроти прізвища «Путін». Коли ж двоє хворих попросили проголосувати за інших кандидатів, їм пояснили, що бюлетені у психлікарні є тiльки такi...
У сукупності «важка артилерія» запущеної з Кремля стратегії перемоги дала стовідсотково очiкуваний результат. Без жодної іронії Вєшняков повідомив пресі, що найактивнішими виборці виявилися, зокрема у Кабардино-Балкарії, Інгушетії та Мордовії, Чечні та Дагестані. Що там казати, коли чеченці, якщо вірити ЦВК, і мріяти не сміють про кращого президента, ніж Володимир Володимирович. Підрахувавши 80 відсотків бюлетенів з Ічкерії, у Центрвиборчкомi повідомили, що ВВП набрав 92 відсотки голосів, у той час як Ірина Хакамада посіла 2-ге місце iз 3 відсотками...
Лівий оптимізм і правий песимізм
«Те, що ми спостерігаємо в ході нинішньої передвиборчої кампанії, коментарів не потребує. Таке враження, неначе приходиш грати в шахи, а твій партнер починає грати в «городки», биткою збиваючи одразу всі фігури, — прокоментував журналістам хід виборів Сергій Глазьєв. — У цій кампанії ми бачили всі мислимі і немислимі прийоми використання брудних технологій». Він каже, що сьогодні йому доводиться судитися з усіма федеральними газетами і телеканалами, кожен із яких відзначився в адміністрації президента наклепницькими матеріалами на його адресу. Конкуренти Путіна ображені, що «на потоки бруду, брехні, прямих образ і прокуратура, і Центрвиборчком дивилися крізь пальці». «Щодо неугодних кандидатів дозволяли тільки «чорнуху», у решті доступ до ЗМІ був просто закритий. Адміністративний ресурс перевищив усі мислимі межі. Час говорити не про адміністративний ресурс, а по суті про кримінальний. Примус людей голосувати так, як угодно начальству, — це втягування їх у злочин із фальсифікації виборів. Я думаю, що, якщо власті спустять із рук застосування усіх цих технологій, то у 2008-му в нас уся країна голосуватиме за тим самим принципом, що й психіатрична лікарня № 4 у місті Москва», — підсумував Глазьєв.
«На місцях адміністративний ресурс пішов у повний розгул і зрозуміло, чому. У мене складається враження, що це не тільки на рівні «холопства», яке виховане серед чиновників у Росії. Думаю, є мотивація. Я переконана, що з кількістю голосів, отриманих на деяких дільницях, в округах, суб’єктах, в регіонах, пов’язане подальше лояльне чи нелояльне ставлення влади і відповідні бюджетні надходження. Ви прекрасно знаєте, що всі рівні влади не мають прозорих фінансових потоків, і все залежить від того, наскільки добре до тебе ставляться гілки влади. Якщо ти покажеш не той результат, то потiм ти будеш позбавлений тих дотацій, які змогли отримати інші регіони. Іде змагання не за голоси виборців, а за бюджетні гроші. Це — катастрофа», — прокоментувала Ірина Хакамада, яка, балотувалася, хоч і була переконана в перемозі Путіна. Найвiдомiша російська лібералка каже, що не розуміє, навіщо президенту, який, згідно з соцопитуваннями, має високий відсоток довіри з боку виборців, а отже, міг перемогти чесно, знадобилися такі «адмінзачистки» і «стимуляції».
Обурювалися процесом і комуністи. «Нинішні вибори — найбрудніші за останній час, починаючи з думських, — переконаний лідер КПРФ Геннадій Зюганов. — Тут відмовляють у головному: змагатися в дебатах, представити програму, назвати команду, яка проводитиме новий курс. Навіть у новому уряді бачимо всі старі обличчя. Це той самий єльцинізм, тільки трохи привабливіший. Тому половина населення країни не хоче брати участі у виборах, де немає вибору, де давить адміністрація, де в ефірі немає прямих дебатів, де в головного кандидата немає програми. Адмінресурс на цих виборах не просто сильний, а жорсткий, усе «вибудувано»: всі канали, губернатори, адміністратори, Центрвиборчком виконують роль відділу президентської Адміністрації, тобто взагалі немає змагального процесу».
У той час як харизматичний Володимир Жириновський, який допомагав навіть голосувати висуванцю ЛДПР Малишкіну, вважає, що проблема безальтернативності владному курсу і слабкості позиції опозиції в одному: «Досі при владі і в Росії, і в Україні, і в Білорусі комуністи, тому, поки комуністи будуть при владі навіть під іншими прапорами, така безальтернативність триватиме». Він стверджує, що нинішня ситуація в Кремлі — всерйоз, хоча й не дуже надовго, поки не виросте нове покоління політиків. «Переконаний, що і в Москві, і в Києві, і в Мінську за найближчі 20 років це мине», — каже він.
Головний же комуніст Геннадій Зюганов прогнозує, що позиції Путіна можуть похитнутися і дуже скоро — все залежить від ціни на нафту: «З економічного погляду ситуація гнітюча: якщо впадуть ціни на нафту і буде холодна зима, то наша економіка розповзеться за кілька місяців».
У правих пасивніша позиція і песимістичніші прогнози. «Я вкотре переконалася, що у нас є тільки один шанс: яка б не була система, треба боротися, брати участь і намагатися змінювати саму систему взаємовідносин влади і суспільства», — каже Ірина Хакамада. Григорій Явлінський, однопартійці якого отримали два портфелі в новому уряді, теж готовий чекати. Вибори без вибору він пояснює тим, що в Росії «дискредитували демократію — криміналом, корупцією, нездійсненними обіцянками, обманом». Проте реанiмацiя демократичних принципів — ще попереду: «Поступово треба чекати. Треба, щоб народ зрозумів. У нас на це треба років 30».
Одначе цей шквал критики і тривоги не чує російське суспільство. Частково тому, що не хоче чути, бо на 86 відсотків, згідно із соцопитуваннями, вважає, що має нарешті такого президента, якого заслуговує, доброго царя, який дбає про народ i державу. А частково тому, що телеекрани не особливо поширюються про політичні проблеми — благоденствують. Отож ВВП себе почуває впевнено і комфортно, із невеликим незадоволенням коментуючи можливість бути обраним у 2008 році. О пів на першу ночі, перед тим, як поїхати спати, він зайшов у свій штаб на Красній площі і пообіцяв країні свободу, демократію і благополуччя, подякувавши за високу довіру виборцям.
Поїздка українських журналістів до Москви організована за сприяння Міжнародного благодійного фонду «Відродження».