Шукаємо «червоне золото»

У Луганську завершилася акція під подвійною назвою «Червоне золото» («Донорству — зелена вулиця»). Стартувала вона 31 січня і мала тривати лише місяць. Але місяць ще не минув, як її, «на прохання трудящих», продовжили. А тепер головний ініціатор «Червоного золота», начальник відділу з питань сім’ї та молоді Луганської міської ради Марина Горностаєва заявляє: «Ми сподіваємося, що акція триватиме безстроково. Тому що ми люди, а отже — великодушні, благородні, добрі й милосердні».

Лише один відсоток донорів прийшов за гроші

За два місяці «великодушних» — тобто тих, хто здав кров у рамках акції, — в Луганську набралося 808. Причому в перший місяць охочих допомогти землякам прийшло на донорські пункти, як повідомив сайт міського голови, «більш ніж 200». Для порівняння: за даними головного позаштатного трансфізіолога міста Марата Кіма, торік донорами стали понад вісім тисяч луганчан — приблизно на тисячу більше, ніж у 2007–му. Причому лише 80 осіб (один відсоток) прийшли, аби отримати за свою кров гроші. Решта обмежилася стандартними в таких випадках відгулами і 20–гривневою компенсацією за обід.

До нинішньої акції в регіоні практично не велася масштабна пропаганда донорства. Тепер же до проблеми привернуто увагу — і не стільки громадськості (широкої пропаганди заходів не вийшло), скільки місцевих керівників. Недарма ж у підсумковому звіті повідомляється про активну участь «працівників бюджетної сфери, посадових осіб місцевого самоврядування» і висловлюється подяка «307 донорам із Луганського національного університету, 295 донорам зі Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля, 104 донорам із Луганського університету внутрішніх справ...»

808 — чи не замало?

Утім не варто приділяти особливу увагу адміністративному аспекту акції. Три сотні студентів вузу, де навчається кілька тисяч молоді (а в Східноукраїнському — всі 20 тисяч), аж ніяк не свідчать про особливий тиск деканатів. На відміну від радянських часів, коли за день через донорські кабінети могли прогнати сотні, як не тисячі молодих людей. Інше питання, чи не замало це — 808 донорів за два місяці (тим більше усього 200 — за перший)?

Виявляється, достатньо. У розмові з кореспондентом «УМ» заступник голов­ного лікаря Луганської обласної станції переливання крові Олена Фролова навела такі цифри. Якщо до початку акції в експедиції (тобто підготовленої до видачі на кожен день) перебували від 10 до 12 літрів крові та її компонентів, то під час акції медики могли розраховувати відразу на 100 літрів, тобто у вісім—десять разів більше.

Пояснюється такий ефект, як виявилося, доволі просто — системністю. Раніше періоди, коли донорів приходило мало (і крові просто не вистачало), чергувалися з днями, коли їх було аж занадто. У такому разі втрачався час на обробку крові та її підготовку до майбутнього використання. Аж поки вона дійде до експедиції... Коли ж потік став більш–менш рівномірним і регулярним, медики змогли планувати розподіл «червоного золота» без побоювань опинитися віч–на–віч із його дефіцитом. От із цих міркувань лікарі й закликають зробити акцію безстроковою. Міська влада — не проти. Принаймні відділ із питань сім’ї.

До речі, для багатьох не надто багатих українців особливо привабливим у добровільному донорстві має бути не 20 гривень на обід і навіть не два відгули (один з яких — у день здачі крові), а безплатне комплексне медичне обстеження. За часів, коли чи не всі бюджетні установи вигадують найдивовижніші способи заробляння грошей на своїх відвідувачах, треба цінувати можливість дізнатися про стан свого здоров’я, не відкриваючи гаманця.