«Для всіх регіонів України традиційними для освячення на Великдень є паски, крашанки, ковбаси і м’ясо, — каже Олексій Доля, етнограф, заступник директора Національного музею народної архітектури і побуту України «Пирогів». — Ще — запечене порося з хроном, продуктом, що покращує травлення. Але що сторона, то й новина. Гуцули, наприклад, несли до церкви сирних коників. На Полтавщині моя бабуся завжди казала, що треба взяти посвятити сіль. Така традиція існувала і на Львівщині. Тільки на Полтавщині брали з собою до церкви пшоно».
Кожен продукт, що опиняється у великодньому кошику, має своє символічне значення. Сіль, за Біблією, — це символ достатку, повноти і суті. У дохристиянській вірі — очисна речовина. Варто лише згадати хлібосольну традицію і без підказок можна зрозуміти, що як і хліб, сіль єднає людей. Страви зі свинини пов’язані із абсолютно іншими значеннями, аніж нинішнє сприйняття тварин з п’ятачками.
Вепр у давньоукраїнському міфологічному сприйнятті асоціюється з чоловічою силою і світлом, а свиня — з жіночою силою землі, теплом і родючістю.
Олексій Доля зауважує, що нині модно стало все трактувати у символах. Але, на переконання науковця, однозначно говорити про те, що було тисячу років тому, некоректно. «Я до символів ставлюся обережно. Тому що беззаперечно можна сказати лише про те, що збіглося у розповідях хоча б кількох людей».
Крім страв, люди здавна святили предмети. Наприклад, якщо кілька разів посвятити ніж, то, за народним повір’ям, ним можна кинути у заметіль — і нечисту силу вбити і навіть побачити, як кров потече. Є багато версій стосовно залишків свячених страв. Ось приклади про шкаралупки від крашанок. Якщо їх пускали у воду, то вважали, що допливуть вони до русалок і тоді ці водяні створіння будуть святкувати Великдень (це поєднання християнських із дохристиянськими міфами). Якщо залишки свячених яєць закопували на городі, то були переконані, що на тому місці осот не ростиме. «На Полтавщині казали, якщо миша з’їсть свячене — з неї кажан виросте. Що станеться з собакою чи поросям у такому випадку, фольклористика не знає. Просто не можна згодовувати освячені продукти тваринам — і все», — констатує Олексій Доля.