Кленова солідарність

Кленова солідарність

Визнання Голодо­мору геноцидом українського народу у світі відбувається на рівні не лише держав і урядів, а й окремих спільнот і окремих людей. Після того як слово «геноцид», стосовно голоду в Україні 1932—33 років, днями чітко зазвучало в декларації міськради каталонського міста Санта–Сусанна, що в Іспанії, цього тижня в Канаді відповідний закон прийняв парламент цілого штату — Онтаріо. 29 травня 2008 року Акт про День пам’яті українського голоду та геноциду прийняли на федеральному рівні, а цього тижня депутати Онтаріо поширили цей закон на свою провінцію. Відтепер «Кожна четверта субота листопада кожного року проголошується в провінції Онтаріо Днем пам’яті Голодомору для вшанування тих, хто загинув унаслідок геноциду голодом, який відбувся в Україні у 1932—33 роках. День пам’яті дає можливість ще раз замислитись та просвітити громадськість щодо вічних уроків Голодомору та інших злочинів проти людства», — йдеться в постанові парламенту провінції.

СПРОСТУВАННЯ

СПРОСТУВАННЯ

    Warning: Invalid argument supplied for foreach() in /home/clients/umoloda/inc/templates/news2.inc on line 44

В аеропорту, як удома

В аеропорту, як удома

Він змушений спати на лавках, але він не бомж. Він не може вийти на вулицю, але він і не у в’язниці. Він людина, яка «застрягла» у терміналі міжнародного аеропорту. Це — кадри із фільму Стівена Спілберга «Термінал». Там ідеться про людину, яка через певні обставини не може покинути аеропорт. В Україні такий сценарій повторюється вже в реальному житті в українському аеропорту. Замість кіношного Тома Хенкса у головній ролі — палестинець Мухаммед Хижазі. Іноземець уже близько трьох місяців живе в транзитній зоні й відмовляється повертатися на батьківщину, передає ICTV. Мухаммеда ще в січні повернули в Україну з Єгипту, оскільки йому відмовили в транзиті через цю країну на його шляху в Палестину.

Лавра вже розвалюється?

Лавра вже розвалюється?

Частина підпірної стіни на Ближньопечерній вулиці Національного Києво–Печерського історико–культурного заповідника завалилася просто на дорогу. Хоча ця стіна сама і не є пам’яткою, адже побудована на початку ХХ століття, проте випадок із нею — промовистий з точки зору того, як столичні чиновники переймаються збереженням пам’яток. Останній раз стінку, що підпирає від зсуву вал, на якому стоїть власне старовинна лаврська стіна, ремонтували наприкінці 80–х років минулого століття — до 1000–ліття Хрещення Русі.

Дідько сказав: «На секретаріат!»

Дідько сказав: «На секретаріат!»

Інцидент стався 9 квітня надвечір близько 18.00. Молодий чоловік підійшов до будівлі секретаріату й руками, без застосування сторонніх предметів, розбив чотири шибки у вхідних дверях. Завадити йому було нікому, адже жодних обмежень пішохідного руху по вулиці Банковій не існує. Охоронці ж, які чатують поруч і в самому приміщенні президентської резиденції, ніяк не могли передбачити такого вчинку з боку невідомого — зовні хлопець виглядав цілком нормально.

За тиждень — Великдень!

За тиждень — Великдень!

«А коли наблизились до Єрусалиму... послав Ісус двох учнів, сказавши до них: «Ідіть у село, що перед вами; відразу ж знайдете прив’язану ослицю й осля з нею; відв’яжіть і приведіть до мене. А як хтось скаже вам щось, ви відповісте, що Господь їх потребує, але він незабаром поверне їх назад»... Учні ж пішли і зробили так, як Ісус звелів їм: привели ослицю та ослятко, поклали на них одяг, й Ісус сів на неї. Народ же, якого було багато, простеляв свою одіж по дорозі, а інші зрізували з дерев гілки і розкладали по дорозі. Люди, що йшли перед ним і ззаду, кликали: «Осанна Синові Давида! Благословен Той, що йде в ім’я Господнє, осанна на висоті!».

По кризі — довбнею!

По кризі — довбнею!

Пам’ятник встановили у самому центрі селища — біля приміщення, в якому розташовані районний суд та прокуратура. Автор проекту та головний натхненник його втілення в життя, селищний голова Андрій Река, назвав своє дітище скромно — антикризовим стовпом. «У нас збитки від кризи звикли міряти тоннами, центнерами, гривнями чи доларами, — сказав «УМ» Андрій Олександрович. — Ми ж звернули увагу на суто людський фактор. Адже втрата роботи чи прибутків позначається насамперед на взаєминах між людьми». За словами сільського голови, люди стають знервованішими, агресивнішими, намагаються «компенсувати» ті втрати безпідставними докорами, сварками чи навіть бійками із найближчими родичами, провокують конфлікти зі знайомими, сусідами. «Тож нехай краще земляки зганяють злість біля антикризового стовпа, залишають тут увесь негатив і приходять додому без цього руйнівного тягаря», — зазначив Андрій Река.

«Сорок восьмий» — не останній

«Сорок восьмий» — не останній

У середу вранці двадцятеро працівників харківського державного підприємства «48–й завод залізничної техніки» заблокували завод на знак протесту проти невиплати зарплат та масових скорочень, до яких вдається керівництво ДП останнім часом. Люди вишикувалися живим ланцюгом на в’їзді до прохідної, загородивши дорогу для автотранспорту. Не пропустили пікетувальники й автівку керівника підприємства Володимира Квашніна. Зрештою, вкрай знервований директор, здаючи назад, переїхав блокувальника — начальника одного з цехів заводу.

Всі статті рубрики