Із розвитком контемпорарі–арт відкривати галереї у найнесподіваніших місцях стало звичною справою. Адже відтепер мистецтво може освоїти будь–який простір. Ідеї митців втілюються у люку від каналізації, дерев’яному туалеті, на узбіччі хайвею, у громадському транспорті, на стінах нетрів. Донедавна одним із най­авангардніших місць була Kyjiv 2 Squat Gallery у провулку Бехтєрєвському, 4 г. Заснував найменшу в Європі галерею відомий провокатор Анатолій Федірко. У занедбаній трансформаторній будці, звісно ж, без дверей (бо що там красти — як каже F.), на пожовклих від старості газетах наклеєні дешеві чорно–білі копії фотографій львівського художника Сергія Якуніна, а зі стелі звисають гладенькі камінці, прив’язані на довгі мотузки.

Чотири абсолютно різні концерти, об’єднані ідеєю дружби з містами–побратимами Харкова, пройшли за повного аншлагу і з розумінням того, що джаз у місті знайшов своїх постійних прихильників.

Недільний ранок, 9.30. У великому залі київського кінотеатру «Україна» показують історичний блокбастер «Тарас Бульба» — зал на 456 місць заповнений на дві третини. В інтернет–просторі саме у розпалі дискусії щодо якості та відповідності гоголівському оригіналу кіноверсії російського режисера Володимира Бортка. Фільм, що вийшов у прокат 2 квітня, наразі став найбільш обговорюваним у культурному просторі країни і претендує стати однією з резонансних подій 2009 року. На жаль, неоднозначних для України.

У Театрі імені Франка до Гоголя — сантименти особливі. Одного лише «Ревізора» тут ставили шість разів, у різні роки в репертуарі були «Майська ніч», «Різдвяна ніч», «Хто зрадив Брута?» (за «Вієм»), «Записки божевільного», «Брате Чичиков»... «Одруження», прем’єра якого відбулася у «франківців» у суботу, новинкою афіші театру також не назвеш — у 1922 році цю п’єсу Гоголя ставив режисер Василь Василько. А тому від Валентина Козьменко–Делінде, постановника, автора художньої концепції «Одруження»–2009, чекали чогось несподівано–модернового. Зрештою, класика — на те вона й класика, щоб періодично проходити випробування різними мистецько–соціальними новинками, емоційними прийомами і психологічними потрясіннями, які регулярно вигадує людство. Це як вкотре перечитуєш книжку і намагаєшся малювати в своїй уяві якусь нову ілюстрацію до неї. Так цікавіше...