Відомий вислів: ставлення до дітей віддзеркалює рівень розвитку суспільства, проектується на нашу ситуацію часом трагічно. Теоретично, на словах, дбаємо про права дитини, але переважно на глобальному рівні: право на освіту, на відпочинок, безпечне довкілля... На жаль, непоодинокі приклади свідчать, що багато дітей потребують значно банальнішого — просто вдосталь поїсти, уникнути знущань і навіть... катувань із боку найрідніших людей.

Спершу — лист, який наша редакція отримала днями з села Борщагівка Погребищенського району на Вінниччині.
«Пишу вам від імені всієї нашої Борщагівської загальноосвітньої школи І–ІІІ рівнів акредитації, — пише Григорій Хлівний, класний керівник 6 класу. — Вся країна пам’ятає милу дівчинку Настю Овчар. Тоді, в далекому 2005–му, і ваша газета постійно інформувала про долю цієї героїчної дитини, яка винесла з вогню молодшу сестричку, сама ледве залишившись живою. Нещодавно на годині спілкування ми читали вашу статтю про нинішнє життя Настуні, щиро раді за неї. На її лікування свого часу збирали кошти своїм шкільним колективом.