Про по­дію, що ста­ла­ся 7 бе­рез­ня в Су­мах, пер­ші «най­с­ві­жі­ші» по­ві­дом­лен­ня ЗМІ бу­ли, як трап­ля­єть­ся, да­ле­ко не точ­ни­ми. Так, у Су­мах бі­ля пер­шо­го бу­дин­ку на ву­ли­ці Хар­ків­сь­кій дій­с­но про­лу­на­ли пос­т­рі­ли. Од­нак твер­д­жен­ня про «роз­с­т­рі­ля­ний джип» не ціл­ком вір­ні, ос­кіль­ки са­ма ма­ши­на за­ли­ши­ла­ся ці­лою. По­ра­нен­ня в го­ло­ву от­ри­ма­ли троє лю­дей, які бу­ли в ній. 37-річ­на Ок­са­на, її дво­ю­рід­ний брат Кос­тян­тин та во­дій Вік­тор. По­ві­дом­лен­ня про їх смерть теж ви­я­ви­ли­ся пе­ред­час­ни­ми: всі троє жи­ві, хо­ча жін­ка пе­ре­бу­ває у тяж­ко­му, а чо­ло­ві­ки — у ду­же тяж­ко­му.

Прок­ла­де­ний дос­від­че­ни­ми лоц­ма­на­ми шлях по­між ри­фа­ми та мі­ли­на­ми, ого­род­же­ний ба­ке­на­ми чи ві­ха­ми, гол­лан­д­сь­кі мо­реп­лав­ці здав­на іме­ну­ва­ли «фар­ва­те­ром». Не див­но, що зас­но­ва­на під та­кою ма­гіч­ною наз­вою одесь­ка фір­ма, на­че ма­як, при­вер­та­ла ува­гу міс­це­вих мо­ря­ків, особ­ли­во тих, що шу­ка­ли ро­бо­ту. Од­нак світ­ло в кін­ці фар­ва­те­ра ви­я­ви­лось оман­ли­вим... Дня­ми спів­ро­біт­ни­ки Уп­рав­лін­ня СБУ в Одесь­кій об­лас­ті, що за­ці­ка­ви­ли­ся ді­яль­ніс­тю влас­ни­ці при­ват­но­го під­п­ри­єм­с­т­ва «Фар­ва­тер», з'ясу­ва­ли, що ці­лі пер­со­на­лу фір­ми не прос­тя­га­ли­ся за ме­жі ба­наль­но­го ошу­ку­ван­ня без­ро­біт­них мо­ря­ків. Уже вста­нов­ле­но, що нас­п­рав­ді «Фар­ва­тер» і не зби­рав­ся «пра­цев­лаш­ту­ва­ти ук­ра­їн­сь­ких гро­ма­дян за кор­до­ном», як рек­ла­му­ва­ли свою ді­яль­ність фір­ма­чі, а ба­наль­но об­би­рав тих, хто праг­нув знай­ти ро­бо­че міс­це на бор­ту суд­на під чу­жим пра­по­ром. Ос­кіль­ки суд­на віт­чиз­ня­но­го тор­го­вель­но­го і па­са­жир­сь­ко­го фло­тів ще в 1996—98 ро­ках роз­та­ну­ли «під пат­ро­на­том Куч­ми» в ім­лі за­мор­сь­ких оф­шо­рів.

За словами на­чаль­ни­ка жит­ло­во-ко­му­наль­но­го гос­по­дар­с­т­ва Рів­нен­щи­ни Ні­ни Ве­сель­сь­кої, на ка­пі­таль­ний ре­монт жит­ла ни­ні ви­ді­ля­єть­ся тіль­ки до 20 від­сот­ків не­об­хід­них кош­тів.

Не­що­дав­но од­ра­зу у трьох гур­то­жит­ках Пол­тав­сь­ко­го На­ці­о­наль­но­го тех­ніч­но­го уні­вер­си­те­ту від­к­ри­ли кім­на­ти са­мос­тій­ної під­го­тов­ки сту­ден­тів, об­лад­на­ні комп'ютер­ною тех­ні­кою. Тож їх меш­кан­ці те­пер ма­ють змо­гу ви­ко­ну­ва­ти кон­т­роль­ні, кур­со­ві, дип­лом­ні ро­бо­ти, не ви­хо­дя­чи за по­ріг сво­єї дру­гої до­мів­ки. А зна­чить — без ча­со­вих об­ме­жень «уроч­ни­ми» го­ди­на­ми та ін­ших нез­руч­нос­тей, обу­мов­ле­них «прив'яз­кою» до нав­чаль­них ау­ди­то­рій.

Чер­го­вий кри­жа­ний «улов» зро­би­ли ря­ту­валь­ни­ки на Кре­мен­чуць­ко­му во­дос­хо­ви­щі. Там, поб­ли­зу сіл Мо­зо­лів­ка та Про­но­зів­ка Гло­бин­сь­ко­го ра­йо­ну Пол­тав­щи­ни, ві­дір­ва­ли­ся від бе­ре­га та ви­ру­ши­ли у «віль­не пла­ван­ня» дві кри­жи­ни. На «бор­ту» од­ні­єї з них бу­ло 30 ри­ба­лок, ін­шої — 32. «Ай­с­бер­ги» з па­са­жи­ра­ми від­нес­ло від бе­ре­га на 200—250 мет­рів, але всіх лю­дей вря­ту­ва­ли. До ре­чі, на кри­жи­нах, що бу­ли не­по­да­лік від ві­дір­ва­них, пе­ре­бу­ва­ло чи­ма­ло ри­ба­лок, які ста­ли свід­ка­ми ря­ту­валь­ної опе­ра­ції. Про­те на звер­нен­ня ря­ту­валь­ни­ків за­ли­ши­ти крих­кий вес­ня­ний лід во­ни і ву­хом не по­ве­ли...

9 бе­рез­ня — день на­род­жен­ня не тіль­ки ві­до­мо­го по­е­та Та­ра­са Шев­чен­ка, а й зна­но­го ци­га­на Бу­ду­лая, тоб­то ак­то­ра Ми­хая Во­лон­ті­ра, який зіг­рав цю роль. Цьо­го­річ йо­му ви­пов­ни­ло­ся 70! Хо­ча та­кий круг­лий і гар­ний юві­лей для ак­то­ра не став свя­том: в од­но­му з ін­терв'ю він на­віть за­я­вив, що швид­ше б йо­му пе­ре­жи­ти цей «не­щас­ний день». Вза­га­лі, на­род­ний ар­тист СРСР Мі­хай Во­лон­тір не лю­бить спіл­ку­ва­ти­ся з пре­сою, ка­же, що про ак­то­ра тре­ба пи­са­ти, ко­ли він здо­ро­вий або по­мер, і зіз­на­єть­ся, що по­чу­ва­єть­ся кеп­сь­ко — у ньо­го цук­ро­вий ді­а­бет, що да­ло ус­к­лад­нен­ня на очі.

Мі­лі­цей­сь­ка ста­тис­ти­ка нас­тіль­ки час­то «ба­гат­шає» по­ві­дом­лен­ня­ми про роз­к­ра­дан­ня на ком­бі­на­ті «За­по­ріж­с­таль» (ген­ди­рек­тор Ві­та­лій Саць­кий), що ми­мо­во­лі ви­ни­кає при­пу­щен­ня: ме­та­лур­гій­ний гі­гант ба­зу­єть­ся десь у сте­пу, без пар­ка­нів та охо­ро­ни!.. То ме­та­лоб­рухт цуп­лять ва­го­на­ми, то про­кат ви­во­зять за про­хід­ну — ні­би і пе­ре­пон ні­я­ких!.. А те­пер ось з'ясу­ва­ло­ся, що од­не з уг­ру­по­вань спе­ці­а­лі­зу­ва­ло­ся на роз­к­ра­дан­ні до­мен­но­го кок­су. Уп­ро­довж 2002—2003 ро­ків «гіп­но­ти­зу­ва­ли» охо­ро­ну і по­са­дов­ців, з чи­єї лас­ки ви­пи­су­ва­ли фаль­ши­ві нак­лад­ні. Дос­те­мен­но ще не вста­нов­ле­но, скіль­ки кош­тує та­ка «лас­ка» чи «сліпо­та» охо­рон­ців; слід­чі до­ку­мен­таль­но під­т­вер­ди­ли, що зло­дії вкра­ли у «За­по­ріж­с­та­лі» про­дук­ції май­же на пів­то­ра міль­йо­на гри­вень.