Атомні пасьянси

На світовому ринку атомної енергетики події розвиваються набагато повільніше, ніж, наприклад, у політиці. Проте нинішня весна виявилася багатою на скандали, які можуть суттєво змінити розклад сил між провідними виробниками та споживачами «мирного атому».

Світовий лідер із виробництва АЕС французький концерн «Арева» настільки розсварився зі своїм німецьким партнером, концерном «Сіменс», що збирається найближчим часом подавати на недавніх колег до суду. Причина — несподіваний вихід німців із капіталу спільного підприємства «Арева НП» та блискавичне створення нового альянсу — з росіянами — вже за пару тижнів після розриву з французами.

«Усе відбулося настільки швидко, що не можна собі уявити, аби події не було добре підготовлено заздалегідь», — вважають ображені французи. Напряму це не розголошується, але численні менеджери фірми «Арева» та експерти з французької сторони так чи інакше закидають німцям приховану подвійну гру. Яку, проте, не поспішають доводити фактами. Глобальна економіка, як і велика політика, має свої неписані закони.

До цього часу партнерство «Арева» та «Сіменс» забезпечувало Франції та Німеччині потужні позиції на світовому ринку: майже 40 відсотків продажу атомного палива та трохи більше, ніж 35 відсотків, обслуговування АЕС у світі. Той факт, що «Сіменс» припиняє постачати турбіни до французьких реакторів та планує спільно з «Росатомом» поставити до дії нового світового лідера, радикально змінює диспозицію сил. Уже виграють — у непрямий спосіб — інші потужні гравці атомного ринку: американська фірма «Вестінгхауз» та японська «Тошіба».

Навіть якщо французи справді подадуть до суду і навіть виграють процес, їм так чи інакше знадобиться новий зарубіжний партнер. Котрий забажає своєї частки в капіталі та своїх механізмів впливу. То все час, складні переговори, системні зміни в структурі бізнесу. Отже, французьке лідерство — бодай тимчасово — неминуче послабиться.

Намагаючись розладнати російсько–німецькі плани, французька сторона апелює до угоди між «Арева» та «Сіменс», яка зобов’язує до відмови від прямої конкуренції упродовж восьми років по завершенні співпраці. Але росіяни сподіваються, що вимогу не складно буде обійти. «Французи блефують, — казав мені знайомий російський економіст, який працює в одному з представництв російської індустрії у Франції. — Заборона стосується лише керівних позицій у конкуруючій структурі. «Сіменсу» достатньо взяти не 50 відсотків капіталу в спільному з «Росатомом» підприємстві, а, наприклад, 49. І судовий процес буде виграно».

Так чи ні — перевірити на цьому етапі нереально. Франко–німецький контракт є конфіденційним документом. Отже, питання імовірної «російської інтриги» залишається в тумані. «Мало шансів, щоб Росія спромоглася створити конфлікт аж такого рівня, — каже французький фахівець з енергетичної політики П’єр Мішле. — Спритно використати нагоду, мати свої джерела в спільному франко–німецькому підприємстві — безперечно. Але так впливати на найвище керівництво? Мабуть, ні».

Поза тим, якщо німці з росіянами мають справді серйозні наміри, втілення спільних проектів постає лише питанням часу. Обидві фірми прагнуть обмінятися доступами до зарубіжних ринків, де вони працюють. «Сіменс» сподівається дістатися до Індії, Китаю та, можливо, згодом Ірану, де структури «Росатому» будують та обслуговують АЕС. Росіяни ж сподіваються на контракти в Західній Європі.

У цьому контексті великим знаком запитання залишається український вибір. Українські ресурси урану — необхідної сировини для виробництва атомного палива — мають статус шостого резерву світу. Вони недостатньо розроблені, і «Росатом» на чолі з Сергієм Кірієнком наполегливо пропонує залучити український уран до своїх проектів.

Водночас послаблена розривом із партнером французька «Арева» також відновила інтерес до українських родовищ. Відповідний візит до Києва та Кіровоградської області передбачено орієнтовно у квітні–травні. Нині обговорюються перспективи створення тепер уже франко–українського СП — з видобутку та неповного збагачення урану, можливої побудови заводу в Україні та спільного франко–українського виходу на західні та інші ринки, де вже працює «Арева».

Києву, отже, сам Бог велів скористатися з нової геополітичної ситуації. Однозначно залишаючи за Україною контрольний пакет можливого нового підприємства, Київ має шанс не лише вийти зі своїм ураном на нові зарубіжні ринки, а й побудувати за новою схемою систему власної енергетичної безпеки. А ще — зменшити залежність від Росії та долучитися до клубу постачальників атомного палива, попит на яке не впаде щонайменше найближчі десять років.

Алла ЛАЗАРЄВА
журналіст