Якщо батьківщина Тараса Шевченка — село Моринці Звенигородського району Черкаської області — це і є серце України, то країну з таким серцем стає ще більше шкода, ніж ту, кріпацьку, змальовану у віршах Тараса. Не святом, а скорботою віє від недавнiх відвідин Шевченкового краю, що відбулися в рамках святкувань до 190-річчя від дня народження Великого Кобзаря. З надією висловити наболіле тамтешній люд чекав гостей із Києва — Президента, який проміняв Черкащину на «теплі краї», і Голову Верховної Ради Володимира Литвина, — щоб ті вислухали їхні біди. Не дочекався. Високі гості, ті, які доїхали (як, приміром, голова Черкаської облдержадміністрації Вадим Льошенко), проводили урочистості начебто для «галочки» — клали квіти, слухали концерти і, уникаючи публічних розмов, від'їжджали «восвоясі». Про досі непрокладений газ (труби, он, за Будищами, а на доведення «блакитного палива» до дворів грошей немає), недобудовану в Моринцях школу і «кущову» лікарню, яку планують закрити (хоч вона обслуговує 5 сіл) у Шевченковому, орендарів, що не платять за землю, безпросвітну бідність і повальне безробіття ніхто не захотів і слухати — хіба що група опозиційних народних депутатів, які прибули в ці краї разом із Віктором Ющенком.

Через два роки після трагічних подій висока нагорода знайшла Віру Рибчинську, завідуючу фельдшерсько-акушерським пунктом села Понора Славутського району. Відважну жінку удостоєно медалі імені Флоренс Нейтінгейл — найпочеснішої відзнаки Міжнародного комітету Червоного Хреста. Так оцінено виняткові особисті якості та вмілі професійні дії безстрашного медика в екстремальній ситуації.

Три ікони вартістю понад 267 тисяч гривень заступник начальника Сумського обласного управління СБУ Михайло Грек та начальник слідчого підрозділу управління Євген Харитонов передали своїм колегам із Брянської області, — повідомляє прес-центр Управління. Святині були знайдені в тамбурі одного з вагонів потяга «Москва—Київ» на митному посту «Хутір-Михайлівський». На дні бункера з вугіллям були сховані ікони «Богоявлення Господа нашого Ісуса Христа», «Свята Трійця», «Святий Апостол Євангеліст Іоанн Богослов і Прохор». За висновками фахівців Сумського краєзнавчого музею, ікони є пам'ятками історії та культури XVII—XVIII століть. Як з'ясувало досудове слідство, їх викрали на території Росії, щоб незаконно переправити до Німеччини.

Бензовози й автозаправки ефектно вибухають не тільки в кіношних бойовиках. Позавчора така ж біда ледь не трапилася на АЗС у селі Шенборн Мукачівського району Закарпаття. Близько десятої ранку тут раптово спалахнув бензовоз-двадцятитонник. У цей момент на вантажівці перебував 58-річний оператор АЗС. Його вибуховою хвилею змело з бензовоза — під час падіння чоловік отримав важку травму голови, вдарившись об бетонну долівку. Окрім того, на ньому зайнявся одяг. Як повідомляє Центр громадських зв'язків Управління МінНС у Закарпатській області, в момент пригоди поруч стояв спецавтомобіль відомчої пожежної охорони. Щоб урятувати чоловіка, екіпаж пожежної машини збив полум'я піною, під майже метровим шаром якої потім знайшли постраждалого. З важкими травмами та опіками третього і четвертого ступенів його наразі госпіталізовано у реанімацію Мукачівської райлікарні.

У Приморському районі Маріуполя, де в селищах Гавань та Слободка продовжується ліквідація наслідків недавнього підтоплення, чергове стихійне лихо. Через перенасичення вологою грунту стався його зсув, довжиною більше півсотні метрів.

Правоохоронці Чорнобая Черкаської області затримали місцевого мешканця, який жорстоко побив дворічного малюка. У дитини черепно-мозкова травма, струс мозку й навіть перелом основи черепа. У районній лікарні медикам довелося фактично витягувати дитину з того світу.

Коли до 33-річного медбрата однієї з полтавських лікарень, який підробляв приватними перевезеннями, днями підійшов 20-річний молодик і запропонував «підкинути» його у село Решетники Новосанжарського району, власник «Жигулів», звісно, не здогадувався про справжні наміри пасажира. Тож одразу відгукнувся й на інше прохання останнього забрати з дому його товариша-ровесника, котрий стане їхнім попутником...

Герб Сум відомий історично і описаний багаторазово: це три мисливські сумки, що й дали буцімто назву місту. Та все ж кожен час прагне залишити себе не просто в історії, а й у геральдиці. Тому до славнозвісних сумок час від часу щось додавали — колесо, колбу тощо. Нинішня міська рада вирішила ще раз затвердити герб, а разом — і прапор міста. Точніше, спочатку — положення про них. Що й було зроблено на останній сесії.

Увагонах столичної підземки з'явилися монітори з інформацією про напрямок потяга. Першими новинку на собі випробують кияни, котрі користуються Святошинсько-Броварською лінією підземки. Там електронні вказівники запрацюють до кінця березня, повідомляють «Українські новини».

Виявляється, далеко не кожному землянину вдається відсвяткувати свій 50-річний ювілей. Більшість до нього просто... не доживає. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, на сьогодні середня тривалість життя населення Землі становить усього 48,5 року.

Парадоксально, але факт: кількість мисливців на Полтавщині збільшується при суттєвому... скороченні числа тих, хто реально сприяє відтворенню дичини, примноженню фауни краю. Адже, як повідомив, відповідаючи на запитання кореспондента «України молодої» на засіданні Полтавського прес-клубу реформ голова обласної ради Українського товариства мисливців і рибалок Костянтин Боровик, за кілька останніх років у регіоні припинили своє членство у товаристві більше п'яти тисяч чоловік. Тож тепер із 32 тисяч мешканців області, котрі придбали й легалізували вогнепальну зброю, лише 15 тисяч мають квиток члена УТМР.

Особливо помітні вони на пізньовечірніх вулицях Рівного, коли «благополучні» діти вже розійшлися по домівках і тільки невеличкі групи хлопчаків шкільного віку часом у стані неприродних веселощів «стріляють» у перехожих цигарки або вогника, щоб припалити. Загалом на Рівненщині таких бездоглядних дітей зареєстровано 284, 214 з них влаштовано до притулку для неповнолітніх, що теж далеко не мед. Ще 31 дитина потрапила до шкіл-інтернатів, 10 — до медичних закладів, а решту повернули у сім'ї. Це — згідно з даними офіційної статистики, яку люб'язно надають відповідні служби, підкреслюючи при цьому, що їм доводиться вже опрацьовувати наслідки, а корені проблеми дитячої бездоглядності й злочинності слід шукати у сім'ї. Проте, що б там не говорили дорослі з висоти своїх відповідальних крісел, не можна не визнати, що нині суспільство зіткнулося з помстою українських тінейджерів суспільству за організоване їм «щасливе» дитинство.

Майже півроку мешканці міста атомників, що на півночі Рівненщини, перебували у непевності — жоден не міг гарантувати безпеки свого житла, адже злочинна група невідомих за відсутності господарів могла вдертися до будь-якої оселі і забрати все цінне — гроші, вироби з золота, аудіо-відеоапаратуру... Аналізуючи вже перші сигнали про пограбування, працівники правоохоронних органів дійшли висновку, що здійснює їх одна й та сама банда, діючи за стандартною схемою — прихід до дверей наміченої до пограбування квартири у вранішню пору (від восьмої до одинадцятої години), кілька дзвінків у двері квартири та до сусідів, а тоді виламування дверей... Повернувшись додому, господарі робили неприємне відкриття, що позбулися найціннішого домашнього скарбу.

Кременчук здавна був чи не найпроблемнішим у криміногенному плані містом Полтавщини. А в ньому час від часу з'являються свої «больові точки», які завдають правоохоронцям найбільше клопотів. Останнім часом вони говорять, скажімо, про те, що місцевий кримінал «переїхав» на Раківку. Адже своєрідний барометр рівня злочинності в цьому густонаселеному спальному мікрорайоні почав буквально зашкалювати. Тож задля того, щоб, урешті-решт, нейтралізувати зловмисників і таки «вимести» звідти бандитське «сміття», Крюківський райвиконком міста вирішив залучити до «генерального прибирання» провідні підприємства району.

Свою пристрасть співробітник Запорізької митниці виявляв, зрештою, не до власне «Мазд», «Тойот» та іже з ними; межу особистого зближення він переступив у стосунках з тими, хто їх імпортує. Керувався тезою, що «закон — наче те дишло...» І вертів ним не без користі для себе.